Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще стікає кров по білосніжній ризі,
Як висновок про смерть нам підписали в Ризі.
Як гірко на душі утомленім народу,
Та втратили вони черговую нагоду.
Й сумнії отамани, як тії хрестоносці:
Нащо в Єрусалимі поклали жовті кості?

27 серпня 2023

Твої руки пахнуть кульбабами,
Твої очі горять уночі.
Плавають білі лебеді парами,
Тільки я один в самоті.
Як же хочу тебе я зустріти,
І піймати в обійми п'янкі,
Щоб перестало вже серце боліти,
Щоб перервати проблеми стрімкі.
Сотні днів, і сотні ночей
Я ридаю на ліжку сумний,
І червоних, солоних очей,
Не утруть твої руки, і вій.
Не знаю ще скільки буду я жити,
Та шукатиму завше тебе,
Щоб дружити, кохати, любити,
Аж допоки цей біль не мине.

26 березня 2024

І германська войовничість
І слов'янські племена —
Загадкову таємничість
Поховали пломена.
Від Лаби і до Лужиці
Кайзера міцна рука
Повпрягала у плужиці
Чорно-білого крука.
Старі боги повмирали —
Місце дали молодим,
Старі люди позникали
Під обманом золотим.

23 серпня 2023

В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.
Хто ж знав, хто ж знав,
Що за мою любов
Моє життя забрав
Народ мій стрімголов.
Що я зробить могла,
Коли кругом потоп,
Коли кругом імла,
Й Париж мов той окоп.
Розніжена балами,
Ридала в Тріаноні:
Розтоптана ногами
Й сплюндрована в погоні.
Я жінка, я людина —
Марія-громадянка.
Холодна гільйотина,
А я — її коханка.

Ви всі мене цураєтесь
То мабуть є за що,
Може колись відступитесь,
Але тепер — нізащо.

Шляху назад нема,
Злітає голова!

24 жовтня 2023