Листочки жовті на землі,
їх вітер закрутив у вальсі.
Поніс від дерева сухі,
по світу розкидав усіх.

Заснула вишенька в саду,
тихенько мріє про весну
Для кого знову зацвіте?
І хто ж ті ягідки зірве?

А третій рік зима й зима,
в душі панує неспроста.
Бо ми чи сильні чи слабкі
Лише живі... На чужині...



Вересень 2024

Де ти? Я ще тебе побачу?
Космічні душі плачуть...
Бо ротом чорної діри
усе відходить в нікуди.

Мені б на атоми розпастись,
щоб у минуле знов попасти.
Мені б змінити паралелі,
де ми всі разом та веселі.

Мені б енергію зорі!
Тебе б підняла із землі.
Якщо я лише мить удачі,
чи знайду те чого не бачу?



Березень 2018