Ця кисла ягідка порічка
Іздалеку красується в саду
Ґанок. Ранок. Гортаю стрічку
Ти з іншою літав у Хургаду

Пʼянка, манила скуштувати
Терпка, хоч стигла - в горлі ком
Жадав коралі позривати,
та в хижих звірів інший корм!

Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом
полива.
На порції розріже серце,
коли від болю вже не терпне.
Кладе до рота по кусочку.
Моєю кров'ю по глоточку,
запива.
Самотність.
Не жорстока, а байдужа,
чекає на вечерю, друже,
мене.

Розстебнула вздовж ґудзики душа моя
Ти не бачиш?
Холодний вітер її обдува.
В серці мов скрипка дитячими руками.
Ти не чуєш?
Рипить як сніг під каблуками.
Думки на колесі огляду зайняли місця.
Ти сидиш?
Чи лякає така висота

Ця ніч не зоряна, не ясна.
Відлуння грому. Небо злиться,
як Батько за непослух часто.
Цілиться у мене блискавиця.

Мені не страх дав імпульс в ноги.
Біль спогадів, нестерпна доза.
Втікаючи, замислююсь від кого?
Чи має сенс ховати сльози?

Біжу, без віддиху, щосили, вміло.
Несе мене у простір, невагому,
бо там, під зливою, осталось тіло.
Душа ж, спішить кудись, додому.

Було б до мене небо терпеливо,
за руку сон повів цією ніччю.
Так страшно обернутись, а важливо.
Ще раз побачити своє обличчя.

І знову вечір,
накинув шаль мені на плечі
Хмаринка чаю запашного,-
Народження чогось нового
Ковток, як підсумок думок,
де присмак пройдених стежок,
розчиниться як ніби цукор.
Як ніби й не було нічого,
до цього вечора - нікого,
хто одягав вечірніх суконь.

Листочки жовті на землі,
їх вітер закрутив у вальсі.
Поніс від дерева сухі,
по світу розкидав усіх.

Заснула вишенька в саду,
тихенько мріє про весну
Для кого знову зацвіте?
І хто ж ті ягідки зірве?

А третій рік зима й зима,
в душі панує неспроста.
Бо ми чи сильні чи слабкі
Лише живі... На чужині...



Вересень 2024

Де ти? Я ще тебе побачу?
Космічні душі плачуть...
Бо ротом чорної діри
усе відходить в нікуди.

Мені б на атоми розпастись,
щоб у минуле знов попасти.
Мені б змінити паралелі,
де ми всі разом та веселі.

Мені б енергію зорі!
Тебе б підняла із землі.
Якщо я лише мить удачі,
чи знайду те чого не бачу?



Березень 2018