Юлія Сак – Почетный доктор искусствоведения кино и телевидения (Doctor Conoris Hausa) от академии кино и телевидения (Болгария - Македония). Заслужена артистка естрадного мистецтва України, актриса, кінорежисер, режисер монтажу, поетеса, композитор, художниця, танцівниця. Автор та ведуча програм «Божий дар» та програми для талановитих дітей «Вундеркінд клуб». Засновниця онлайн телебачення «Зірка Фенікса ТV».
Володарка Гран-Прі на багатьох театральних і літературних конкурсах. Гран – прі в Болгарії на фестивалі «Слов’янська приказка» за виконання головної жіночої ролі у фільмі Валерія Степаняна – Григоренко «Розбите серце».
1 місце за авторський художній повнометражний фільм «Україна – храм мого серця» на кінофестивалі «Слов’янська приказка» в Болгарії.
Юлія Сак нагороджена орденами Св. Анни 1-го ступеня, Св. Миколая, Св. Варвари, св. Софії, Золотий меценат, Королеви Анни, орденом Пошани, «Культурна Дипломатія», орденом «Берегиня України».
Лауреат Українсько-казахстанської премії, та літературних премії «Гілка Золотого каштану» "Івана Нечуя - Левицького".
Лауреат премії Григорія Сковороди від українського фонду культури за авторський художній фільм, присвячений Г. Сковороді "Світ ловив мене, але не спіймав"
Має відзнаки «Золоте перо», «За служіння мистецтву», відзнаки третього і другого ступеню від Верховної Ради.
Рейтинги: "Актриса року-2023 р" (Франція), "Жінка Всесвіт" (Дубай), «ТОП 100 успішних українців», «Золотий фонд Нації», "Найкраща Українка в професії". Актриса країни 2025 р.
Входить до книги рекордів України. «Найдовший хронометраж мульті-моно фільмів, знятих без зовнішнього фінансування. Хронометраж – 222 хвилини. Автор – Юлія Сак»
Нагороджена Міжнародним дипломом "Геній інновацій кінематографа".
За визначні заслуги перед Україною, високі професійні досягнення, вагому громадську діяльність, та благородні справи здійснені на благо Народу і Держави Юлія Сак нагороджена «Орденом Честі» та удостоєна титулу «Велика українка». Отримала головний Гран-прі України - "золоту пектораль", в номінації "Людина, яка зробила світ кращим".
Юлія Сак працює за сольним проектом у творчому тандемі з режисером Ольгою Тичиною-Яновською на сцені Будинку Актора, Театрі «Сузір’я». В її творчому доробку десять моно вистав.
Про актрису Юлію Сак відзнята сім документальних фільмів.
Юлія Сак займається науковою діяльністю пов’язаною з феноменом геніальності. Видала п»ять збірок віршів, а також книгу «Як розпізнати генія».
Юлія Сак показує благодійні вистави і концерти дітям-інвалідам, воїнам, людям літнього віку. Об’їздила з гастролями всю Україну і ближнє зарубіжжя.
З 2015 року Юлія Сак з командою однодумців почали знімати авторські художні фільми. На сьогодні відзнята 12 короткометражних і повнометражних художніх фільмів.

Гений
Это взлет и падения, сила всесильная!
Это слабость и горе, любовь непосильная!
Это сверх концентрация, сверх отключение.
Часто тормоз, прострация, боль, озарение!
Это горе и радости в сверх напряжении!
Каждый час и минута в секундном движении.
Возгорается воздух, дыханье срывается,
Жизнь уходит из тела и вновь зарождается!
Это слезы горячие, капают холодом!
И ожоги как раны. Нашествие оводов!
И желание вырваться с тела несчастного,
Вырывается криком, твореньем прекрасного!
Это чудо творения, миг разрушения,
Все подвластно талантищу. Порабощение.
Напряжение воли, всех чувств, восприятия,
Воспаление горя, себя не понятия!
Это сгусток, сплетение нервов в утробе
Пребывание в жизни. Сознание в Боге!
Жизнь и смерть воедино сливаются в теле,
Звуки ада и рая звучат в менестреле.
Вдохновение рвется, и рвет все границы.
То полет, но бывает он в стенах больницы.
Иль в темнице лучи озаряют наш разум,
Иль поток ослепляет подобный экстазу.
Нет предела, конца и начала, нет рамок!
Рамки жизни пугают и рушат наш замок!
Крик из магмы души вырывается стоном
И звенит во вселенной Божественным звоном!
Гениальность – энергия нашей вселенной.
Измерения, вспышки для жизни нетленной.
Только гений всю жизнь тлеет в горе сознаний
Разрушения, боль для венца созиданий!

Сны…
Я погружаюсь в ночь и сны. Найти стараюсь там спасенье.
Невероятные миры дают экстаз, влекут забвенье.

Я растворяюсь в сладких снах, теряя связь с реальным миром.
Но тот мифический пейзаж не наполняет эликсиром.

Я исчезаю в мире грез, однако мифом прорастаю.
Журчит река и море слез. Я в нашем мире не играю.

Я в нашем мире не живу, но жизнь колотится в сознанье.
Навстречу свету я бегу. Ловлю я шепот, иль познанье.

Я затихаю в мире снов, лечу в пространстве, замираю.
Не принимаю я основ, теряю связь и пропадаю.

Живу на стыке я миров, эпох, дорог и сверх познаний.
Я задыхаюсь от оков, и истощаюсь от страданий.

Я погружаюсь в миф и сон. Где сновиденье, где реальность?
Звучит в душе раскатный гром, приходит горькая фатальность!

Я убегаю в тихий мир. Стараюсь прятаться от боли.
Но вновь теряю ориентир. И пропадаю там в неволи.

Дурманит сон, туманит взор. Острее жизни пониманье.
Сказать хотелось – бы «Здоров!». Не проявляется признанье!

Спустился добрый, светлый сон. Взметнулось ясное сознанье.
Звучат вопросы, перезвон. Спасут ответы, осознанье!

Мир-лицедей.
Как много лицемерия и фальши
Жизнь-карнавал? Да нет… мир-лицедей.
Из чаши лжи отравы похлебавши
Хороним мы величие идей.
Хороним мы и веру, и надежду,
Любовь же настигает нас врасплох
Стараемся найти мы спецодежду
Что – б выдержать не легенький урок.
Натягиваем маски и скафандры
И учимся красиво, честно лгать.
Но только эти маски – саркофаги.
Они не позволяют нам дышать!
Не надо лжи и фальши, хоть и трудно
Нельзя нам изменять самим себе.
Лицо скрывает маска безрассудно
Чернеют наши слезы и в мольбе.
Господь то видит нас без всяких масок
И скрыться от Него нигде нельзя.
Молитва – торжество великих красок
Защита наш Господь: маяк, стезя!


Лебедь прозрения!
Лебеди дивные, птицы красивые,
Вы красоты образец!
Вы пролетаете, крыльями маните.
Счастья, даруя венец!
Крылья раскроете, миру откроете
Чудо великой мечты
И на головушках, белых лебедушек
Вдруг засияют цветы.
Птицы волшебные, вы безмятежные
С неба упало перо!
Ваши движения, как наслаждения
Счастье в любви суждено!
Сказка ожившая, двери открывшая
В мир удивительных грез.
Миг воплотившая, горе пронзившая
Светом сияющих звезд.
Лебедь прекрасная, звездочка ясная
Вдруг появилась во лбу.
Дар превращения, чудо спасения
Определили судьбу!
Все перемелется, счастье поселится
Лебедь – царица любви!
Сила всесильная, птица красивая
Главное в жизни - люби!
Чувство великое, часто забытое
Счастье в любви оживет!
Лебедь спасения, лебедь прозрения!
Только любовь нас спасет!


Біле і чорне.
В кожній людині є біле і чорне.
Радість і горе теж поряд живуть.
Адже, коли все від злоби червоне
Фарби любові із серця ідуть.
Колір червоний – це символ любові,
Злоба і кров теж червоні завжди.
Кров – це життя, але гілки тернові
Кров проливають. То смертні сліди.
Біле – це святість, це свято, весілля,
Саван однак, білим також бува.
Святість межує із злом. Божевілля.
Біле і чорне – страшна боротьба.
Все протилежно, є плюс, є і мінус.
Думка у кожного також своя.
Хтось раптом скаже: «У кисні є вірус»
Хтось, закричить: «Геть, хвороба моя».
Вибір у кожного, кожну хвилину,
Наші думки, то спасіння, чи крах.
Слово комусь дасть останню краплину,
Слово когось відверне смертний жах.
Всі ми погані, чи добрі для когось
Гарні, не гарні, великі, бридкі.
І не буває закону якогось
Щоб визначати. Думки є хибкі.
В кожній країні, і в кожному місті
Люди хороші, й погані живуть.
Часто, у кого всі помисли чисті
В горі та бідності горістно мруть.
Часто великі не визнані світом,
Часто святі катування пройшли.
Часто кінець є таким заповітом,
Що перероджує нас на віки.
Кожна подія, чи витвір, чи дія
Мають недоліки, мають красу.
Віра, любов і беззмінна надія
Погляд фільтрують крізь дивну росу.
Є сторони дві у кожній медалі
Бачать добро, ті хто сам є добром.
Бачим ми світ, і йдемо по спіралі,
Барви додав тільки власним пером.
Жорсткість, агресія, горе, насилля
Нас повертають на ракурси зла.
Тільки у мирі, любові спасіння.
Стоп! Схаменіться! Земля щоб жила!
Злоба породжує злобу і горе
Краю тій злобі немає ніде.
Серце у нас має бути прозоре,
Щоб розлічати прекрасне і зле!


Я – птица Феникс.
Я – птица Феникс! Путь мой – возрожденье!
Иду по жизни только к свету и добру!
Палило зло меня, но свет давал спасенье,
И воскресала я с восходом поутру!
И новый мир сиял, и новые планеты!
И горизонты открывал души полет.
И узнавала я любовь, аплодисменты
Но кто – то пресекал мой легкий взлет.
И снова жёг огонь, стонало тело!
Устала я гореть живьем в огне!
Возможно, я летаю неумело,
А может этот мир привык к войне?
Откуда столько зла? Зачем здесь пытки?
За, что любовь, добро казнит палач?
Неясно, где теряются улыбки
Зачем из преисподней слышен плач?
Но Феникс светом мир наш очищает,
Всегда гармонизирует любовь.
И снова, снова крылья расправляет,
Хотя проходит пытки вновь, и вновь.
Земля умеет плакать. Эти стоны
Пугают иногда живых людей.
Бывает, злобно каркают вороны,
Кружатся над добычею своей.
Но Феникс лишь поет, и он бессмертен!
Он прорастает золотом везде
Весна, и легкий, теплый, добрый ветер
Ласкает наши жизни на земле.
Я – Феникс! Возрождаюсь я из пепла.
Бывает, в глубине земли горю.
Но солнца луч! Краса дневного света
Даруют жизнь, шепнув: «Люблю! Люблю!»
«Люблю! Люблю!» - несу я эстафету!
Любовь во всем, ко всем и ко всему!
Любовь – есть жизнь! Любовь спасет планету
И оживит! Любовь разрушит тьму!