Говоріть українською

Говоріть українською, люди,
Хай вона у серцях пророста.
Хай лунає усюди і подихом буде,
Наче пісня, на ваших вустах.

Вона ніжна, як ранок у полі,
І міцна, наче криця в бою.
В ній історія нашої долі,
Що гартує відвагу святу.

Не соромтесь солодкого слова,
Бо у ньому — і пам’ять, і рід.
Це — жива, невичерпна основа,
Що веде нас упевнено в світ.

Тож любіть її, щиру й величну,
Від Дніпра до карпатських висот.
Бо допоки звучить вона вічно —
Доти буде незламним народ!
10.01.2026.
© Автор Дутко М.

Коли поезія приходить у життя

Коли поезія приходить у життя,
Міняються і фарби, і відтінки.
Вона дарує дивне відчуття,
Що ми — не люди, лиш піщинки...

Коли поезія приходить у життя,
То кожен ранок — наче Божа ласка.
Немає вороття у забуття,
Бо світ навколо — то чарівна казка.

Коли поезія приходить у життя?
Коли душа від болю заніміла,
Чи як в коханні два серцебиття
Дає нестримні, дужі крила.

Поезія — це зоряна роса,
Це чиста сповідь, вилита у слові.
У ній живе і совість, і краса,
Це вічний храм великої любові.
19.03.2026.
Автор Дутко М.

Коли поезія приходить у життя

Коли поезія приходить у життя,
Міняються і фарби, і відтінки.
Вона дарує дивне відчуття,
Що ми — не люди, лиш піщинки...

Коли поезія приходить у життя,
То кожен ранок — наче Божа ласка.
Немає вороття у забуття,
Бо світ навколо — то чарівна казка.

Коли поезія приходить у життя?
Коли душа від болю заніміла,
Чи як в коханні два серцебиття
Дає нестримні, дужі крила.

Поезія — це зоряна роса,
Це чиста сповідь, вилита у слові.
У ній живе і совість, і краса,
Це вічний храм великої любові.
19.03.2026.
Автор Дутко М.

Так хочеться, щоб сонце всім світило
Щоб люди не боялись темноти.
Щоб серце радістю завжди горіло,
Не знаючи ні смутку, ні журби.

Щоб ранок був без вибухів і страху.
Лиш ніжний спів пташок в садах лунав.
Щоб кожен жив в своїх рідненьких хатах,
І горя й смутку, світ ніколи не пізнав.

Щоб діти не ховались по підвалах,
А бігали в садах, де солов'їний спів.
Щоб радість в кожнім серці панувала,
Й нарешті мир прийшов до кожного у дім.

Щоб відійшли тривоги і руїни.
Щоб мирний стяг над нами майорів.
Щоб розцвіла щаслива Україна,
І кожен дім добро і злагоду зустрів.

Щоб тиша панувала над світами,
І стихнув грім, що землю розрива.
Щоб зникла біль і сльози за братами,
Й на решті Мир для кожного настав.

31.07.2025.
Автор Дутко

Я донька Твоя Україно,
Я сила Твоя і краса!
Я пісня в саду солов'їна,
Я чиста ранкова роса!

Я сонце, що сходить щоранку,
Я мальви в вишневім саду!
Я зорі Твої на світанку.
Я квіти в духм'янім вінку!

Я вітер, що трави колише,
Я небо блакитне Твоє!
Я ніченька темна і тиша,
Я все, що є рідне й святе!

Я колос, що жито хитає,
Я ріки Твої і моря!
Я все, що розквітло і сяє,
Я гори, лани і поля!

Я воля Твоя невмируща!
Я прапор, що в небі майорить!
Я правда, свята, всемогутня,
Я мрія, що в серці бренить!

Я гімн Твій, що гордо лунає,
Я біль Твій і радість без меж!
Я Любов, що в серці палає,
Я Надія і Віра я теж!

Я сила, що з попелу встане,
Я дух, що ніколи не спить!
Я цвіт, що вовік не зів'яне,
Купина, що в вогні не згорить!

Моя Україно, мій краю!
Ти пісня, що лине з глибин!
Тебе я щодня прославляю,
Молюся за щастя, свободу і мир!

17.07.2025
Автор Дутко М

Я донька Твоя Україно,
Я сила Твоя і краса!
Я пісня в саду солов'їна,
Я чиста ранкова роса!

Я сонце, що сходить щоранку,
Я мальви в вишневім саду!
Я зорі Твої на світанку.
Я квіти в духм'янім вінку!

Я вітер, що трави колише,
Я небо блакитне Твоє!
Я ніченька темна і тиша,
Я все, що є рідне й святе!

Я колос, що жито хитає,
Я ріки Твої і моря!
Я все, що розквітло і сяє,
Я гори, лани і поля!

Я воля Твоя невмируща!
Я прапор, що в небі майорить!
Я правда, свята, всемогутня,
Я мрія, що в серці бренить!

Я гімн Твій, що гордо лунає,
Я біль Твій і радість без меж!
Я Любов, що в серці палає,
Я Надія і Віра я теж!

Я сила, що з попелу встане,
Я дух, що ніколи не спить!
Я цвіт, що вовік не зів'яне,
Купина, що в вогні не згорить!

Моя Україно, мій краю!
Ти пісня, що лине з глибин!
Тебе я щодня прославляю,
Молюся за щастя, свободу і мир!

17.07.2025
Автор Дутко М

Я донька Твоя Україно,
Я сила Твоя і краса!
Я пісня в саду солов'їна,
Я чиста ранкова роса!

Я сонце, що сходить щоранку,
Я мальви в вишневім саду!
Я зорі Твої на світанку.
Я квіти в духм'янім вінку!

Я вітер, що трави колише,
Я небо блакитне Твоє!
Я ніченька темна і тиша,
Я все, що є рідне й святе!

Я колос, що жито хитає,
Я ріки Твої і моря!
Я все, що розквітло і сяє,
Я гори, лани і поля!

Я воля Твоя невмируща!
Я прапор, що в небі майорить!
Я правда, свята, всемогутня,
Я мрія, що в серці бренить!

Я гімн Твій, що гордо лунає,
Я біль Твій і радість без меж!
Я Любов, що в серці палає,
Я Надія і Віра я теж!

Я сила, що з попелу встане,
Я дух, що ніколи не спить!
Я цвіт, що вовік не зів'яне,
Купина, що в вогні не згорить!

Моя Україно, мій краю!
Ти пісня, що лине з глибин!
Тебе я щодня прославляю,
Молюся за щастя, свободу і мир!

17.07.2025
Автор Дутко М

...Вже Травень тихо браму зачиняв...

...Вже Травень тихо браму зачиняв,
Дивився вслід Весні своїй коханій.
Він стільки слів для неї назбирав,
Та всі вони лишилися в тумані.

Вона ішла — у шатах із розлук,
Умита зливами, прекрасна і прозора.
Він так боявся доторкнутись рук,
І лиш молився на вечірні зорі.

Але ж яка краса, яка її краса!..
Цвіли сади від погляду одного.
Він радий був схилити небеса,
І впасти в трави від кохання цього.

Не розказав, не втримав, не посмів...
Усе ховав під віями тривогу.
Вона — богиня із дівочих снів,
А він... лиш проводжає у дорогу.

Вона примхлива, знає силу чар,
Тому й сміялась, в очі без причини,
А Травню залишався тільки жаль,
Й розсипані пелюстки на стежини.

...Ну що ж, закоханий і ніжний Травень,
Умий обличчя росяним світанням!
Вже на перон виходить теплий Червень...
Весна пройшла. Прощай, моє кохання!..
01.06.2026