•  За лісами не видно дерев

Провал вистави.
Глядачі пішли.

•  Від мавпи до Ейнштейна

А слово так спритно зловило предмет…
якого за словом і зовсім немає ...

•  Семіотика

Вуха віслюка слухають слова.

•  Вчення Чан

Ніч. Тіснá кімната —
величезна мороком своїм.

•  З дорожніх нотаток мандрівного ченця

Про щось-то мріяв Бог
і думки

•  Чого ж це Нострадамус не вловив у дзúжчанні астральних бджіл?

Клопи — давніші за людину.
І коли ми підéмо із планети,

•  Ілюзії

Сонце дивилось на нас
дуже похмуро,

•  Початок казки

Дуже дивно:
В місячному сяйві

•  Невідворотне

Значніше старший найдавніших зíрок хащів
Ковзáючи крилами поміж сущим та не сущим,

•  У хмарах

В лабіринтах дрімучих вітрів заблукати…
та маритись марно у радощах невагомих.

•  Відлуння літа

Понесло колесó крізь лісок, через осінь;
загубилось у нетрях похмурих сосен.

•  Всесвіт

Зоряне світло лине повільно і тихо.
Але дуже довго та далеко.

•  А далі… лише даль

А щось чи буде ще?
Не відаю, що далі…

•  Але ж, чи довше, — чи коротше…

Все життя — це є точка в простóрі часів
лише цяточка серед світів,—

•  Гойдалка

Туди, сюди, взаємно,—
Тобі й мені приємно…

•  Садівник

Від різних рóзумів
збирав нектар.

•  Пізньої осені

Всі вітри осінні — північні.
Крізь хмари туманні,

•  Загадка вузької душі

Знову йде в Лету листопад.
Слабкіше Сонце.

•  This was written by V. Khlebnikov:

There is the scent of lungwort
among the forget-me-nots,

•  Кінець осінньої спекоти

Дощ вересневий освятив дерева
холодним діамантовим потоком,

•  Це написав Григорій Сковорода:

Часову, на великої вежі,—
крути машиніст, карусель,

•  Незбутність кремлівського твердого раю

Там гранями грановані
гранітні труни,

•  П'ючий горілку

— Ти… хто???
— Я є стопка твоя.

•  Товариство з органічною відповідальністю

Великі, та малі — галактики.
Але в щурів є інші ієрархії:

•  Ніжна країна

Прохолодой своєю ніжнá
та країна, що скрізь льодова...

•  Невеселі сенітниці

Ос їв осел.
Не їв він скло.

•  Щоденник дій, що дивовижні

Протух пастух,
вівця загнулась,

•  У співавторстві з Декартом

Чи потрібно доводити буття? І чи можна довести?
Бог — то є вигадка. Отже, Він є.

•  Початок останньої весни

Бруньки та квіти за вікном
лишаться навіть після того,

•  Дурненька Снігуронька та дієслова

Сніжинки влітку
не літають,

•  Про… пащі

В прірву між знаком та фактом упасти.
І там зовсім пропасти...

•  Дивні сни

Мені не спáлося.
Жонглер сліпий

•  Топологія

Над яблунькою хмара,

•  Так далеко ліси ялинкові

Від хитрих трав та до небес
стирчав грибний post-ялинкóвий ліс,—

•  Без імені та без мети

Мій Боже, я не вірю,—
це занадто… страшно…

•  Пісочна людина

Мене приносить вітром
щойно Сонце згасне,

•  Хитрий даос

Канал поезії.
Вщент нетверезий лис

•  Інтервали між світами

Світ, що пішов, його немає… Він геть летить.
І швидкість світла, як швидкість смерті,—

•  Еолова арфа

Але ж чи розумний той ноумен,
що гуляє на задніх ногах,

•  Він сотворив, нарешті, мову:

Спочатку було дієслово…
Іменник потім вже з'явився,—

•  Архіви снів

Я на краю реальності
Лежу,