Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ольга Садкова (1956)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-08-26 15:09:44 ],
на сторінці поезії     "Пес і кіт"   Садкова Ольга

У віршику є те, що особливо важливо для дитячої поезії: зрозумілий сюжет, рух, діалог, характер персонажів і добрий гумористичний фінал. Кіт тут не просто «котик», а маленький хитрун із цілком людською здатністю поглузувати з невдачливого переслідувача. Вірш легко уявити сценкою, а отже, він має непоганий потенціал для дитячого читання й декламації.
Саме тому його цікаво прочитати не тільки очима, а й уголос. І тут виникають деякі фонетичні питання.
Зокрема, рима «пес / щез» на письмі виглядає цілком переконливо. Око бачить спільне закінчення, проте в українській літературній вимові кінцевий [з] у слові «щез» не перетворюється на [с]. Тому при декламації «пес / щез» уже не є точною римою: [пес] / [щез]. Це той випадок, коли графічна подібність сильніша за акустичну.
Для дитячого вірша така річ особливо помітна, адже його природне середовище — голос. Дитина не повинна спершу «виправляти» написане у власній вимові, щоб почути задуману риму. Рима має спрацьовувати вухом так само впевнено, як вона спрацьовує оком.
Є й інше місце, яке хочеться перевірити саме голосом:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Послідовність свистячих [з] та [с] тут створює певне фонетичне тертя. Для дорослого читача воно майже непомітне, але при дитячій декламації, особливо у швидкому темпі, фраза може вимагати додаткового артикуляційного зусилля.
Звичайно, це не перекреслює достоїнств вірша. Навпаки, саме тому, що текст сюжетно живий, дотепний і добре націлений на дитячу аудиторію, хочеться, щоб він однаково добре працював і на сторінці, і вголос. Тут, здається, авторові варто було б ще раз перевірити власні рими не очима, а на слух.

З повагом, Ю.С.
Коментатор Ольга Садкова, [ 2026-08-27 16:16:48 ],
на сторінці поезії     "Пес і кіт"   Садкова Ольга

Дякую за оцінку і слушне зауваження, пане Юхиме.
Коментатор В Горова Леся, [ 2026-08-27 21:19:06 ],
на сторінці поезії     "Охоронець"   Садкова Ольга

Чудовий віршик. То ніби здається, що писати вірші для дітей легко. Важко, ще і дуже. В кожному віршику для них урок.
Тому думаю, що короткого дієслова стріля тут не може бути. Можливо, варто просто написати стріляє. Адже розмір чи рима для малечі не такі важливі, як правопис. Але я можу помилятися.
Коментатор Семен Санніков, [ 2026-08-28 00:33:48 ],
на сторінці поезії     "Охоронець"   Садкова Ольга


Мені подобаються дієслова у стягненій формі. І в цьому, як на мене, немає нічого дивного.
Ми давно й цілком природно користуємося прикметниками подібної форми: не «красивая», а «красива», не «вільная», а «вільна». І ніхто від цього не потерпа, і мені навіть приємно бачить, коли подібна мовна звичка поширюється й на дієслова. Півень співа, музика гра, слухач зачаровано слуха, сонце сходе, вітер дмуха, час мина, молодість проходе, птаха літа, собака гавка, кіт мурка...
Можн й далі: дитина засина, мати колиха і так далі... Мова тут виявляється значно різноманітнішою, ніж нам інколи здається.

Сонце сходе над селом,
Мурчик ходе за вікном,
річка тихо воду носе,
а душа кохання просе.

Тут сходе, ходе, носе, просе утворюють один ряд. Читач не спотикається об форму, бо вона стала правилом цього чотиривірша.

Ваше жабенятко, до слова, має повне право кумкать тією мовою, якою воно звикло.
Воно ж не на іспиті з академічної граматики сидить, а полює на комах.
Мені ця мовна особливість у Вашому вірші не заважа. Навпаки, вона додає йому певного місцевого звучання.

Проте якщо автор в одному і тому ж тексті пише, скажімо, «співає», а через кілька слів «літа», то читач мимоволі натрапля не на діалектну чи індивідуальну норму, а на коливання між двома мовними моделями. У художньому, особливо у римованому тексті це може бути навмисним прийомом, але без художньої мотивації справді виникає відчуття мовної непослідовності.
Ваш маленький віршик саме тому й хороший, і його мовна палітра сприймається і як особливість мовлення, і як авторська або територіальна барва.

Не хотів багато друкувать, а так вийшло.
Семен.
Коментатор В Горова Леся, [ 2026-08-28 15:41:17 ],
на сторінці поезії     "Охоронець"   Садкова Ольга

Я не сказала, що усічені дієслова заборонені в літературі. Я про те, що не варто без потреби подавати ненормативну для сучасної літературної мови форму як звичайний мовний зразок маленькій дитині. Вона сприймає текст, як науку. Як вчителю початкових класів тоді пояснити, чому доганя не можна написати в зошиті, а можна в книжці?
Коментатор С М, [ 2026-08-28 16:49:14 ],
на сторінці поезії     "Охоронець"   Садкова Ольга




оця дитяча книжка була, мабуть, у кожній українській родині:





"Ясоччин садок"
Наталя Забіла

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5479


За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде,
В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде.
Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира.
Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора.
На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть...
Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно потечуть?
Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ляльок.
У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок.
Діти будуть — лялька та ведмедик, та конячка сіра без сідла,
і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела.
Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!..
— Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дитсадок!
От усі в кутку біля канапи посідали.
— Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи?
Мабуть, вранці їх забув помить?
Зараз я будинок вам збудую із великих татових книжок
і обідом добрим нагодую — дам цукерки вам і пиріжок...
А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме "о"!
Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно.
Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку.
— Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку!
У куточку сплять слухняні діти: і ведмедик з лялькою, і кінь.
За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнатці тиша і теплінь.
От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма.
— Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама!




прослідкуйте за формами
Коментатор Ольга Садкова, [ 2026-08-28 17:23:50 ],
на сторінці поезії     "Охоронець"   Садкова Ольга

Вийшло, пане Семене, змістовно й цікаво.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-08-28 17:55:00 ],
на сторінці поезії     "Пес і кіт"   Садкова Ольга

З огляду на те, що хто як хоче, так і римує всякі с-з, ж-г, а також і на всі інші уподібнення, питання звукопису знімається з порядку денного, а оцінка анулюється. Моя розлога ремарка матиме чисто інформаційний характер.
З повагом, Ю.С.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-08-28 19:04:08 ],
на сторінці поезії     "Пес і кіт"   Садкова Ольга

Вибачте, ж-ш, п-б, т-д, що у принципі, для дітей не страшно. У них в одно вухо влітає, а з другого вилітає. А згодом з них виростають поети. На все добре.
Коментатор Ольга Садкова, [ 2026-09-03 21:40:29 ],
на сторінці поезії     "Уже весна, радіти б треба...""   Садкова Ольга

Дякую, пане Артуре!
1   2