Не можу чекати хороших подій
Проблеми всі зникнуть, як сам буревій
Всі скоєні вчинки забуду я вмить
І серце припинить так тяжко ревіть

Не хочу на світі я жити в сльозах
А хочеться щезнуть на завжди у мрак
Охота відтяги стає все сильніше
Не можу щасливою бути ніяк

Розмови з близькими стають все коротші
І з ліжка піднятись мені не охоче
Сміюся я грімко зі своїх образ
Була би я кимось без своїх страждань

Вібрація вісток стає голосніше
Для мене дивитись їх є не варіант
Товариші й мама всі хочуть щоб вийшла
У соціум, але я закопана в мрак

Так легко всім ближнім всміхатись мені
Та ненавість з рота виходить тільки
Караю себе я за дурність й наївність
Не хочу вже більше я ранити всіх

Для всіх я щаслива, людина-іскра
І сміх мій дзвінкий що запалює враз
Діра проїдає всі думки мої
Мовчання стає все ріднішим мені

І навіть вірші мої стали німими
Тоді який сенс мені далі радіти
І хочу скінчити всі мої страждання
Та хто я така щоб казать мені важко

Не плачте за мною
Ні батько ні мати
Людині жахливій
Потрібно страждати

І навіть якщо
жити далі не вдасться
Забудьте й лишіть свою дочку
На щастя