Ocтанній твій листок
не лякає нехай - я і так тебе боюсь.
Затриманий віршик впав -
закопай автомат - ми і так не за війну

Кожен день і кожну ніч
ми тікайм і лякаєм
знов і знов свою любов

Останні твої слова...
затримай листок - не долетів шоб до землі.
Холодна суха сльоза
Оближи собі губи - і так не доженеш
Той кожен день і кожну ніч,
де ми тікаєм і лякаєм знов і знов свою любов

Нє, ше не досить
безсонних ночей.
Довгих розмов із Юльою

По дротах мокрих
тоді пробігли слова.
по щоках червоних
якраз котилась сльоза

Казала про хлопчика,
О, яким він був!
прекрасним білявчиком -
мрія. А, як всі, забув..


Нафантазувала собі,
ніби то він ідеал.
Яка наївна Юля...
ти треба йому тільки для забав

Хлопчик білявий. він такий, як всі -
стурбований на твому тілі без трусів

Нічо, не сумуй.
ти не є дурненька -
після дощу завжди вийде весека

Народе, мій невідомий брате,
Не парся! Не довго ше чекати,
Всьо зроблено за тебе
Давно

Ти хочеш шось мені сказати?
Про мене? Нє? Про себе?
Шо було є і буде?

Знаю.
Заколять, порубають, як пацє на празник!
І будуть тішитись гижками.

Бидло!
Як правильно поляки (а не ляхи)
Назвали, коли на то була причина..


Весело... Ти радієш... А шо лишається
робити в божевільні?..

17 січня 2007

Якими потворами люди стали -
забули, де добре, а шо є погане.
Забризкали фарбами очі дівчатка -
в притоні танцюють за шоколадку.

Забери, мене з цього "раю",
забери, забери мене з цього "раю"...

В червоних колготках з дзиґарами кралі
в червоних колготках, у сітку, гуляють...

Забери, мене з цього "раю",
забери, забери мене з цього "раю"...


осінь 2004 і весна 2007