Чат на "Главреді" 9 вересня 2008 року

777, 15:14
Запитання: 1. На вашу думку, чи не втратила німеччина того ідеалістичного напруження духу і мислі, що були їй властиві в епоху Канта і Гьоте? Іншими словами, що пасіонарність великих німців поступається місцем комфорту бюргера? Це загальноєвропейський тренд?

2. Задам те саме питання, з яким звертався до шановного мною А. ГРИЦЕНКА, а саме: чи
не нагадує Вам сучасна Російська федерація Візантію періоду Палеологів? Чи щось змінилось з часів пірамід? Чи міняються лише актори, а ролі та образи залишаються все тими ж?
Ю. Андрухович: Вітаю всіх, хто зібрався на цьому чаті і перепрошую за кілька хвилин запізнення. Не знаю, чи буде ще нагода проанонсувати наш промотур з диском "Самогон", тому поспішаю зробити це зараз http://nashformat.com.ua/index.php?goNewsinviewid325 . Запрошую усіх, хто цим зацікавився.
1. Мабуть, так. Проте я не думаю, що в епоху Канта і Гете присутність бюргерства у повсякденному німецькому житті була менш помітною. Варто погодитися з тим, що бюргерів завжди і всюди більше, ніж кантів і гетів.

2. На жаль, я мусив би краще знати історію Візантії, ми вживаємо означення "візантійський", у той же час забуваючи, що історично за цим - багатосотлітня епоха. Сучасна Росія нагадує мені дещо ближчу до нас в часі структуру - це Німеччина, яка з Веймарської республіки стає Третім Рейхом.
doris, 15:14
Запитання: А навіщо ви в "Таємниці" поображали людей, котрі свого часу витягли вас з лайна і ночували в себе на кухонних розкладачках?
Ю. Андрухович: Мусите уточнити, на мій погляд, я нікого не ображав.
Lidia, 15:15
Запитання: Як ви ставитеся до того, що одна людина сприймає Вашу творчість, а інша - ні, і, як результат - руйнування їхніх стосунків?
Ю. Андрухович: Я це сприймаю різко негативно. Але, можливо, їхні стосунки мали бути зруйнованими незалежно від моєї творчості.
білкa, 15:15
Запитання: Про що «Leopolis multiplex» ? І як Ви встигнете на презентацію, якщо у вас "Самогон"
Ю. Андрухович: А що таке Leopolis multiplex?
Iskender, 15:16
Запитання: На сьогодні українські видавці не можуть запропонувати ціни, які б дозволили їм конкурувати з російською продукцією. Які, на вашу думку, перспективи має українська книга, якім чином українські видавці можуть зупинити цей небезпечний тренд (захоплення українського ринку російською продукцією)? А головне: в чому причини такої ситуації?
Ю. Андрухович: Насправді, я не надто добре орієнтуюся в особливостях книжкового ринку. Тому я можу відповісти єдиним чином: перспектива української книги повністю залежна від перспективи української мови.
yass, 15:17
Запитання: Коли саме вийде Ваш наступний роман?
Ю. Андрухович: Якщо врахувати те, що я не починав ще його писати, то можу запевнити, тільки в одному: він обов’язково вийде.
gryfon, 15:19
Запитання: Доброго дня!
До якого політичного крила Ви себе відносите?
І в зв’язку з цим, які у Вас відносини із ліваком Жаданом?
Ю. Андрухович: У мене з ним чудові відносини ще й завдяки тому, що ми не належимо до якихось політичних крил. Сергія асоціюють з лівацтвом, а мені це не заважає.
slider, 15:20
Запитання: Чи була для Вас очікуваною перемога в АнҐелусі?
І як витратили призові грошики? :)
Ю. Андрухович: Ну звичайно я сподівався, що можу перемогти. Щодо призових грошей: я не надто добре контролюю цю сферу, але завжди намагаюся до значної міри розвивати якісь власні творчі фантазії, зокрема. фінансуючи нікому не вигідні проекти.
solaris, 15:22
Запитання: Який зміст ви вкладаєте у поняття "постколоніялізм" і чи вважаєте, що Україна є постколоніяльна країна?
Ю. Андрухович: Я думаю, що це той стан (зокрема і в культурі), країн, які донедавна були частинами інших державних утворень. У цьому сенсі Україна - стовідсотково постколоніальна.
solaris, 15:22
Запитання: Який зміст ви вкладаєте у поняття "постколоніялізм" і чи вважаєте, що Україна є постколоніяльна країна?
Ю. Андрухович: Я думаю, що це той стан (зокрема і в культурі), країн, які донедавна були частинами інших державних утворень. У цьому сенсі Україна - стовідсотково постколоніальна.

_Boлoдимиp_Ляшкeвич__Львів, 15:26
Запитання: Шановний Юрію. Перепрошую, але нині найгарячіші теми "російські" :(
І я цілком свідомий, що означу своїми двома запитаннями цілі континенти, але дуже цікаво було би почути думки з приводу:

1) Сергій Довлатов у розмові із Віктором Єрофєєвим („Огонек”,„Поверх бар’єрів”) начебто сказав: «Есть высший класс в литературе – это сочинительство: создание новых, собственных миров и героев. И есть еще класс как бы попроще, пониже сортом – описательство, рассказывание – того, что было в жизни. Вот писателем в первом смысле я никогда не был – я бы назвал себя рассказывателем…»

Запитання: Вам, Юрію, в літературі що більше по душі – перше, чи друге?

2) Колись російський поет Нєкрасов опублікував (для подальшого нашого шкільного вивчення) такі рядки:

„То серце не научится любить, которое устало ненавидеть”

Тобто - неустанно ненавидячи, ти тільки і можеш навчитися любити, так?
Запитання: чи не це культурологічне викривлення найбільше заважає східним слов’янам порозумітися із культурою Європи? :)
Якщо не це – то що інше?

Дякую за увагу.
Ю. Андрухович: 1. Це наче приплимви і відпливи - вподобання і потреби змінюються, іноді відчуваєш більшу потребу у вигадуванні, іноді - в оповідацтві. Найкраще, звичайно, коли автор знаходить міру поєднання.

2. Дякую, ви сформулювали дуже цікаву філософську тезу, мені здається, ви трошки перебільшуєте категоризм цього поетичного рядка.
Lastivka, 15:26
Запитання: Що Ви відчули, коли дізналися про передчасну смерть В.Кожелянка?
Ю. Андрухович: Жаль. Відчуття несправедливості.
Kpивбac, 15:28
Запитання: Пане Юрію, чому ви так старанно обминаєте Кривий Ріг? Ось і під час останнього вояжу Україною з "Мертвим півнем" восьме за кількістю мешканців місто в Україні було вами вкотре проігнороване. Може, маєте якісь упередження щодо Кривого Рогу?
Ю. Андрухович: Ні, не маю упереджень. Але вояж з Мертвим Півнем планував не я. До речі, у Дніпропетровську на нашому виступі була група гостей із Кривого Рогу і вони чомусь усіляко відмовляли мене від приїзду до вас. Це я вперше з чимось таким зіткнувся. Може, в цьому полягала якась особлива криворізька інтрига.
Dzvinka, 15:29
Запитання: Про що мріє станіславськими літніми вечорами письменник, якого вже номінують на Нобелівку? Отримати премію чи про щось таємниче і вічне?
Ю. Андрухович: Ні, неможливо про це мріяти. Отримати премію - це не мрія, навіть якщо йдеться про Нобелівську. Це не мрійний формат.

gak@ukrpost.ua, 15:30
Запитання: Юрію, чув що Ви талановитий письменник.Більш того вірю в це, хоч не читав ні одної Вашої крижки. Де іх брати(купляти) на сході? Я наприклад живу в Маріуполі. З поавгою, Олександр.
Ю. Андрухович: Дякую за довіру. Не знаю, як у Маріуполі, але можете поцікавитися ними в Донецьку. Не далі, як рік тому, підписував там книжки.
Зocимa, 15:32
Запитання: Пане Юрію, колись там у перші післяреволюційні місяці Ви писали про те, що він - Стах Перфецький повертається... Але повернемося до наших днів... скажіть, сьогодні де можна побачити Стаха? Невже він, після того, як побачив на власні очі, всю цю нескінченну маячню у виконанні українських можновладців, весь цей бруд на телебаченні та в газетах, козакоманію, яку називають культурою, невже він - Стах, не вирішив знову пакувати валізи?:)

Ю. Андрухович: Боюся. що він не доїхав ще тоді, у 2005. І досить тяжко звинувачувати його зараз у цьому. Але його повернення неминуче. Як неминуче прекрасне українське майбутнє :).
Ceй_Cёнaгoн, 15:33
Запитання: Уважаемый Юрий!

Уверена, что после Ваших подписей под знаменитым письмом про "язык блатняка и попсы" Вы не имеете морального права даже на письмо в ЖЭК. Чему могут научить книги такого автора, как Вы?
Ю. Андрухович: Там був тільки один мій підпис? По-друге, я таки не пишу листів уже. Видно усвідомлюю, що не маю на це морального права :).
Sean, 15:34
Запитання: Доброго дня, Юрію. Уявіть собі, що прилетіла врешті літаюча тареля і наполегливо запросила весь чинний склад ВРУ у захоплюючу подорож, надовго. Кого б Ви хотіли бачити на звільнених [від окупації] місцях? Хоч пойменно, хоч узагальнено.

І друге. ЄС чи Вільна Європа?

Дякую!

Ю. Андрухович: Ні, поіменно не вийде. А узагальнено - не цікаво. ЄС хай собі залишається ЄСом, а Вільна Європа - хай буде йому не стільки доповненням, скільки альтернативою.
гaлкa, 15:35
Запитання: Як Вам у ролі діда? Чи часто бачите молодше покоління через тури і презентації?
Ю. Андрухович: Часто не бачу, але не через тури і презентації, а через те, що живемо не разом.
spring, 15:36
Запитання: Чи справжньою є історія німецького журналіста, який бере у вас інтервю у книзі "Таємниця"?
Ю. Андрухович: Звичайно. Хоч я на вашому місці також би цьому не вірив. До речі, не так давно на одному з німецьких інтернет-сайтів вивісили його фотографію.
McLay, 15:36
Запитання: Чекаємо метра... вже з опівночі...
Ю. Андрухович: А куди мені з’явитись о півночі.
Львів, 15:37
Запитання: Доброго дня! Якої Ви думки про журнал "Критика" і також про її головного редактора? Чи не здається Вам, що пан Грабович має більше ворогів ніж приятелів? Невже всі помиляються, а він "завжди" правий...????
Ю. Андрухович: Ні, я не думаю, що пан Грабович має справді ворогів ae5cf1361b7e31028eђ
AтшГ/
0************************************************ЉЗакриваючи очі, я бачу тебе,
Твої очі наче палаючі вогники.
Вони дивляться на мене
І я розумію:
„Що занадто сильно тебе люблю”.

b1cc8add94c9e4769dca0ec2d9840b2a·
AдшД/
***©Я сумую і страждаю
Я тебе не забуваю
Кожну мить тебе люблю
І нікому не скажу.
Що тебе я покохала
Покохала до нестями
Я не тямлю що роблю
Бо тебе „I love you!”
9269690d9db4107bec8958b08d72523c
A

‘шЕ/
ЛюбовT
Любов – це почуття блаженства.
Вона зникає так само миттєво як і з’являється.
Чому ж ми кохаємо,
Так ніжно і ласкаво, ніби увісні?
Ніби у грудях так сильно щось стискає,
Щось неймовірне, щось дивовижне
І неповторно красиве і бажане.
Любов – це вся краса душі і тіла.
Любов – це мить насолоди.
Це мить, яку називають коханням.

41cd0b2cc52b933bb813ef7994a67aebЖ
A

uшЖ/
Боротьба5
Люд простий, чого ти спиш?
Чом не встанеш ти з землі
І не підеш за Вкраїну
Битись і шукати волі.
Двадцять одне століття ми в неволі
Хоч не залежні,
Але все ж без долі.
Завжди так було й є.
Але що буде ніхто не зна,
Бо, може, злочин той буде,
Який у державі зветься „заколот”
„Заколот за волю”

f73c5c9f94866107546904d7d373224d#
AТшЗ/
Атом–Два атоми з’єдналися в один,
Два голуби зробили собі хатку,
Два серця злилися в одне,
А дві душі гуляли в парку разом
Так же і ми знайшли себе
59c5563d855a39c9d1410fd5808b3236x
A

шИ/
Щастя, сум зневагаЛЯ тебе кохаю,
Я тебе люблю.
Кожну ніч шукаю
Очі твої я.
Чом ти так далеко?
Я тебе не бачу.
Чом ти так даремно
Не чуєш мене.
Я тобі співаю, кожну мить я жду
Кожен раз я чую.
„Я тебе люблю”.
0d6504d7587d782914a8fafd385f84f9с
A

хшЙ/
В день народження¬
Сьогодні найщасливіший у моєму житті момент.
Сьогодні день мого народження.
День, коли я з’явилася на світ.
„Цей світ такий чарівний”, - подумала я.
Й почавши свій творчий шлях
Я йду у перед.
Йду вперед за волю.
Волю бажану, мрійливу,
Світлу і чудову.
В цей визначний день я хочу
Присягтись любити батька й матір, брата і бабцю.
Але найсильніше матір я свою любити буду й брата,
І вгадайте ще кого... свою кицю.
659aeaf5417e47cecea4a5804cd19898E
A^шС/
Чому...
Чому нам важко жити?
Чому так важко нам любити?
Чому фантазії нас не хвилюють?
Чому серця уже не мріють?
Чому ж фільми на екрані
на казку більш не схожі?
Чому ж в життєвому тумані
нас не цікавлять звичні нам прохожі?
Чому пташина висота
для серця нашого уже не та?
Чому ми ігноруємо красу?
Чому забули про очей росу?
Чому сьогодні ми не плачемо
від щастя? Невже краси не бачимо?
Невже черстві наші серця
забули про прості слівця,
слова ласкаві, ніжні, звучанням жалюгідні,
звучанням вбогі, але такі потрібні?
„Люблю”, ця скромна обіцянка,
не зрівняється із „кохання лихоманка”,
але, яке глибоке значення
у слів „люблю” призначення.

Життя просте безмежно,
але його прожити треба обережно,
щоб жодний вчинок, жодне міркування,
не понівечило чиєсь кохання.

Кохання важко шлях пройти,
бо важко справжнє нам знайти.

Фантазія нас не торкається,
бо серце більш не непокоїться,
бо нас нічого більше не дивує,
ніщо міфічне не хвилює.

Серця не мріють,
бо не вміють.

В житті казок не має,
бо більш ніхто не знає,
бо більш ніхто не покладається
на підлий світ. Ніхто, нічого не міняється.

Людей ніхто не помічає,
бо що таке „людина” ніхто не знає.

Нас не хвилює вишина,
бо нам земля брудна
всі очі забруднила,
запетлювала крила.

Краси не бачимо, не маємо,
бо поспішаємо.

А очі більш не плачуть,
бо зачерствіли, бо не бачать.
Жорстокий світ навчив як жити,
вбивати вміємо, не вміємо любити.

Це не життя змінило нас –
це час,
це люди, ми провинились,
ми не живем – ми зупинились
ми просто загубились.
V9da64a6f8a1db425206e79a79e149881Ґ
A\яТ/)qэ“
A
ЁшШ/
А мені б лиш дощі, дощі...V
Ти не вмієш любити дощі,
Та напевно й не вмів любити,
Бо у тебе немає душі,
А без неї не варто жити.

Я б купалась під літнім дощем,
Милувалась би мокрим волоссям.
Не збагнув би ти навіть це –
Чому ходжу у зливи боса.

А мені б лиш дощі, дощі:
Теплі, тихі, і навіть грози,
Бо не видно тоді мої,
Що від тебе стікають сльози.


q7383def23900f0b3a31cd0758c43b52aЛЉ)
A‹
шЩ/
ПігмаліонJЯ хочу бути Пігмаліоном
Я хочу статую оживляти
В метаморфозах упізнавати
Не мармур вже, а дівоче лоно.

Ту статую міг би я творити
Годинами, днями, ще й роками
Аж поки не зможе заговорити,
Ораторсько рухаючи руками.

Тоді ж почнеться найцікавіше:
Вдихнути душу їй треба буде
Хоч нині це - не найголовніше:
Переважають бездушні люди.

Попрошу блискавку я хай стане
Вона тій статуї сухожиллям
А змити мармур з тонкого стану
Наказую океанським хвилям.

Я хочу бути Пігмаліоном,
Я хочу статую оживляти,
Пігмаліоном, що смів бажати
Життя скульптурі, свободи лону.

{95dd8641e7ba67dc34ef58ec5be71fb1-”)
A
*шб0
***пСвітанково мліє прохолода,
Плачуть трави росяним дощем,
Я смакую терпку несвободу,
І прошу налити мені ще.

Стоголосо кличе хтось кохати -
Я не чую: в зашморзі буття
Так окрилено собі майструю ґрати,
Що й не згадую уже про почуття.†84e730336117104f7989834ebe05b25dЂГ
A
–шЫ/
***[
Ховатись за майбутнє,
мов за широку спиную.
Чіплятись за минуле,
Немов за шанс останній.
Оббити об сваволю
Чоло й переконання.
Лягти на дно і спати,
Померти у чеканнях.

В куток без слів покласти
І пісню і гітару,
Про людяність забути,
Мости усі спалити,
Але чи варто жити
Без власної будови?
Але чи можна жити
Із серцем паперовим?1
82be700426869dcc456c1aa0d11ea9df3Е*
A
Вша0
***‡
Скислилось випадково
Соком гнилої черешні.
Стиснулось, впало в кому,
Гледячи у прийдешнє.
Виснажена білявка
Вирішить втяти коси.
Годі у небо гавкать!
Вити на місяць досить!
Дертись в жалю на стіни,
Голос зривати криком...
Віру мовчання спинить,
Стулить важкі повіки.
Пальцями сік тектиме,
Ягідно, стигло, пульсом...
Темно застигне... Ти не
Бачитимеш конвульсій.

13.06.07.
n1e1b024564523de0b2045cfda2da26d7HlГ
Ao
шЮ/
***4я читаю мрії
через заплющені очі
вони літають
і вертають
здійснені
або ні
я охоче
приймаю
їх
не прийняти гріх
вони мої

тішуся
коли несуть
моє маленьке я
в обійми брата
в серце волі
радію
як дитина в школі
коли зрозуміє
вчителя
який вивчене Я
виливає

болить мене
коли син
коли родина
не збагне
того що Бог дає
не тішиться
тим що має
відкидає
те що раєм
для нього буде
блудить

боюся
тої хмари
яка думки мої
хоче вкрити
як мені жити
в кімнаті свари
дияволи в ризах ідолів
спокушають
мовчати
не мовчати
а святість
>2059f4b12d56b6b07556267916e0d11fo¬+
A
°шЯ/

verblibresn
Могли и не стали,
Забыв, что хотели
Сказать и услышать.
И взорваны скалы
Недоразумений
На пыль передышек

В войне беспричинной,
Безумной и горькой,
Ненужной и ясной.
Не веришь, - но были,
Не знаешь, как больно,
Не любишь - напрасно.

Могли, - не посмели.
Хотели, - простили.
Подняв подбородок,
Примерные петли
Тянули на вырост,
Шагая с подпорок.
T55554db9aca31d92b424e02899b0509eЂк,
AУ
ша/
***˜Від Бистриці аж до тайги глухої
Порозсипались молоді літа,
А ті, що потяг дотягнув до Чуни,
Були заперті у барак холодний.
Студене ліжко на сирій землі
Дівочі стегна люттю обдавало
І відбирало все тепло домашнє,
Що з України серце привезло.
Лиш слово рідне, мовлене тужливо
У гурті щирім, що на висланні, —
Лиш слово те відваги додавало
Не тамувало спрагу до життя,
Хоч відзивасихологію викладацького складу?
Ю. Андрухович: Як, вони наважуються критикувати мою творчість? Та ні, все гаразд, маю надію, що тим самим вони сприяють вашому зацікавленню. Особисто я в студентські роки страшенно цікавився всім тим, що критикували наші викладачі.
norb, 16:06
Запитання: як Ви оціните стан української літ. критики на сьогодні? і, що важливіше, наскільки ця критика впливає на літ. процес в Україні?
якщо порівнювати із тим, що існує на Заході, із тим, з чим ви знайомі ближче, то чи могли б Ви порівняти: наше/їхнє? це насправді дуже цікаво. дякую за відповідь.
Ю. Андрухович: Мені здається, вона майже перестала в нас існувати. Відбувається, я думаю, через те, що насправді роль критиків - це своєрідне посередництво між автором і читачем. І от цієї ролі наша критика, на мій погляд, не відіграє. Але з іншого боку, краще така, ніж ніяка і взагалі, це в традиціях авторів - нарікати на критику.

Ну ось і все на сьогодні. Дякую, сподіваюся, ми спілкувалися не востаннє, а ще сподіваюся побачити декого з вас на майбутніх зустрічах.