Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Катерина Івченко
Я виливаю мить
в супершедеври форми.
Щоб чути, як бринить
Її тонка струна.
Щоб пам’ять залишить
Про світле – хай мінорне.
Щоб в ній лишитись жить
І щоб жила вона.

Рубрики / 4

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  * * *
    Хитнулась земля під ногами
    і небо кудись попливло...
  • •  * * *
    блукала ніжним поглядом горами
    вдихала післягрозовий озон
  • •  * * *
    О, як майстерно я розставила пастки!
    З яким натхненням зілля відміряю!
  • •  * * *
    Отпечаток твой свеж и точен -
    Но невидим другому глазу...
  • •  * * *
    Віддаляється ще одна постать -
    Тане, в'яне, нарешті зникає.
  • •  * * *
    Іноді внутрішньо оглядаюся –
    Це ж треба! – Живу, сміюся, дихаю...
  • •  * * *
    Стелиться замкненим колом дорога,
    Простір відлунює впевнені кроки...
  • •  * * *
    Нетривке сьогодення ножем
    Щойно врізалося у свідомість -
  • •  * * *
    Натягнути б спокій, як одежу,
    І в байдужість на підборах взутися.
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки