Автори /
Марта Левинська
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Колись
•
* * *
•
НЕ ТОЙ
•
Не покину мрій
•
Моїй подрузі
•
Як пахнуть зорі
•
Силуети
•
Ніч
•
Натхненна
•
Літо на вулиці
•
* * *
•
* * *
•
Серце
•
Око реальності
•
So black eyes
•
* * *
•
Меланхолія
•
Вільне серце
•
Чарнегія
•
ЧАРИ СЛОВА
•
Тінелла
•
Пізно
•
Роса засяяла блиском алмазів
•
Гарна ілюзія
•
Безсонні ночі
•
Легке повітря
•
Поринають розбурхані думи
•
* * *
•
Подарунок від ‘Nirvana’
•
Вільною
•
У ПЕЧІ ВОГОНЬ ПАЛАЄ
•
***
•
Випускники
•
Чари сміху
•
Спогади
•
Опівнічна
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Випромінюють енергію усі –
погану, добру, чорну, білу…
погану, добру, чорну, білу…
Колись були ми дітьми
і знали значно більше,
і знали значно більше,
Іди – ти просто мене не вартий,
будь ласка – я відпускаю тебе,
будь ласка – я відпускаю тебе,
Ти не той, тільки хочеш ним бути,
ти не той, хто потрібен мені
ти не той, хто потрібен мені
Заснуло все, дрімає місто,
і повний місяць ясно сяє,
і повний місяць ясно сяє,
Велике щастя: світ, в якому ти
знаходиш свою другу половину.
знаходиш свою другу половину.
Поринають розбурхані думи униз,
тонуть у власному океані,
тонуть у власному океані,
Перлина справжня виростає
У наших вчених на очах,
У наших вчених на очах,
Не треба слів –
в мовчанні перли,
в мовчанні перли,
Стоїть вона у золоті, висока і струнка,
Багатством всипана, як тая Клеопатра,
Багатством всипана, як тая Клеопатра,
Літо настало в душі і на вулиці,
радіє життю хтось, а хтось тільки журиться.
радіє життю хтось, а хтось тільки журиться.
Я дивлюся в її
підведені очі,
підведені очі,
Ромашки, хризантеми,
як промені стожар,
як промені стожар,
«Так!» - кричало його серце
«Ні!» - це насміхався розум,
«Ні!» - це насміхався розум,
Хтось прикидається,
що робить все правильно,
що робить все правильно,
So black eyes…
They aren’t reflecting anything
They aren’t reflecting anything
Heaven’s bending
to tell him my love,
to tell him my love,
Настала осінь, і стожари
поблякли і втекли за хмари,
поблякли і втекли за хмари,
Вільне серце кричить «Відпусти!»,
бо не хоче томитись в неволі
бо не хоче томитись в неволі
На сонці є плями, в пам’яті – провали,
чорні діри в озоні і зло без кордонів,
чорні діри в озоні і зло без кордонів,
Поезія і слово –
це випадковий дар.
це випадковий дар.
Її душа – яскравий промінь,
для всіх розрадою була,
для всіх розрадою була,
Жаль, що все прийшло так пізно –
щастя це, твоя любов…
щастя це, твоя любов…
Роса засяяла блиском алмазів…
Ожили всі її старі казки.
Ожили всі її старі казки.
Світле майбутнє, щастя людське
чекає на тебе – прийди і візьми.
чекає на тебе – прийди і візьми.
Безсонні ночі кажуть «Хто ти?»
не знаєш сам, чого живеш,
не знаєш сам, чого живеш,
Крізь серпанок сірих буднів
Не заглянеш у майбутнє,
Не заглянеш у майбутнє,
Поринають розбурхані думи униз,
тонуть у власному океані,
тонуть у власному океані,
Завуальований погляд
і сутінки ночі
і сутінки ночі
Мій любий, ти
Не бреши мені,
Не бреши мені,
Я стану хмаркою і в небо піднімусь,
до сонця і до вітру засміюсь,
до сонця і до вітру засміюсь,
У печі вогонь палає,
весело тріскоче,
весело тріскоче,
Нарешті відчули ми вітер
в гарячому подиху літа…
в гарячому подиху літа…
Години тікають від світу,
Роки залишають свій слід…
Роки залишають свій слід…
По радісній веселці
біжать малі краплини,
біжать малі краплини,
Все пролітають дні і ночі,
Минає тиждень, наче мить…
Минає тиждень, наче мить…
Коли заходить сонце,
З’являється вона…
З’являється вона…