Самотність - це зона відчудження
Болючих джерел радіації
Очищення та знезараження
Справжнього від імітації

Самотність - складання зображення
Портрету із пазлів буденності
Це пошук свого врівноваження
Кордон і ціна незалежності

Самотність - це спосіб відділення
Зрілого від інфантильного
Це спроба свого переродження
Самотність - це вибір сильного
2012

Нас так чарує мерехтіння
Міських неонових вогнів
Що сліпнем ми до свого світла
Що йде до нас із прірви снів

Ти вчиш мене бути водою,
Тікати в найменші шпарини,
Щоб чутливою глибиною
Пірнати у очі дитини.

Ти вчиш мене бути вітром,
То подихом, то буревієм,
Свистіти сталевим лезом,
Кружляти пташиним пір'ям.

Ти вчиш мене бути багаттям
То ховати свій жар під золою,
То кричати із диким завзяттям,
Розриваючи ночі грозою.

Ти вчиш мене бути землею,
Що, як мати, кличе додому,
Що перетравлює мертве
Щоб дати сили живому.

Ти вчиш ясно бачити, чути,
Спілкуватися із самотою
Ти вчиш мене просто бути,
Бути сами собою.

Я відчую тебе по запаху
І нехай подих сковує лід
Я м'якими вовчими лапами
Увійду у твій внутрішній світ

Я раніше за самку не бився
Я тропою не йшов серед гір
Та сьогодні у грудях забився
Новонароджений звір

Твоє серце тріпоче, мов здобич
І веде крізь міський лабіринт
Вовчий пастир, ярий погонич
Чоловічий печерний інстинкт

Я проросту нейроном крізь асфальт
Словесний фарш крізь м`ясорубку горла
Втрачає сік. Лиш шкаралупки шпальт
Немов на манекені уніформа.

Коли я буду не в змозі
Свій нести вогонь
Як задихнусь у полоні
Сталевих долонь

Коли груди мої
Перестануть здійматись
Я вийду з себе назавжди
Щоб не повертатись

Я розірву облогу
Своїх жахливих химер
Я з птахами полину
До заповітних озер

Щоб вітром хвилювати
Їх рідкі дзеркала
Щоб, пірнувши у них,
Звільнити душу від зла

Щоб літати вночі, -
Вдень по крилах тужити
Щоб, прокинувшись вранці,
Знову вчитись ... ходити.

Поліфонія та багатогранність...
Фрактал, що хоче стати вітражем.
Я плутаю - де сон, а де - реальність...
Як площина, що згадує об`єм...

У краплі - голограма океану,
Це - гра у бісер із спіраллю ДНК.
Коани дзен, що зламують програму.
- Зустрінемось у сні. Бувай.
- Пока.

Колись були діти. Тепер - тамагочі.
Пластилінові душі, пінопластові очі.

Гаджети стали органом тіла,
Ми забули де право, ми забули де ліво.

Візерунок на шкірі замінив целулоїд,
Лише ззовні людина, по суті - андроїд.

Особистість підмінює профіль в мережі,
Релігія мас - споживання без межі.

Копрофаги піару рекламних бюджетів,
Біжимо лабіринтом штучних сюжетів.


2011 р.

Сум та іронія Ієроніма Босха.
Деградація духу, патологія мозку.
Мабуть діагноз у генах записано.
Шизофренія. Як і було обіцяно.

Ловлять вітри, в небо тикають пальцем
Юрби людей, засліплених глянцем.
Роблячи ставки на курсі валюти,
Воланд чекає,- чи зміняться люди?

Як втілити тебе, моє духмяне літо
В плетіння слів мереживо тонке
Хай щастя, молоком пролите,
Крилами пісні в небо проросте

Як аритмія перших крапель
Зливається в потік дощу, -
Натхнення тимчасове божевілля
Прорветься піснею, - і з нею я злечу

Я повен щастям, наче соти медом
Ромашка, липа, присмак чабрецю...
Напоєна роса купальським зіллям,
А небом я напився досхочу.

Якщо твоє зерно не проросло,
І бісер слів знов потоптали свині,
Судома мук спотворила чоло,
І чорні думи вкрали небо синє,

Коли ти втратив все, що мав,
І в собі в котрий раз розчарувався,
То пам`ятай, - тих, хто програв,
У сто раз менше тих, хто здався

Вічність минає у пошуках цінностей,
Смерть чи життя, - знайди десять відмінностей

Ми всі - кораблі без порту призначення
Буття... небуття... Що має значення?

Сьогодні ти тут, завтра станеш відсутнім.
Все є відносним, лише Бог - абсолютним.

Знайди перлину наче власну унікальність
В намулі снів, у плетиві думок
Чим далі, тим пластичніша реальність
"Нерівна рівність всім", - співає твій струмок

Твій простір-час - срібляста амальгама,
Подвійне дзеркало у простір сновидінь
Рух декорацій задає програма
Вистави сну, де грає світло й тінь

Транссерфер запускає в небо змія
Летить душа у світ дитячих мрій
А розум наче дід старий бурмоче
Щось про безумство нелогічних дій

Знов кольори наповняться любов`ю
І смак морозива, пташиний спів весни, -
Воскресне все, бо щастя, - воно поруч,
Воно в дитинстві, тільки руку простягни.

Ми станцюєм
На могилах
Запальний аркан
Хой!

На могилах,
Серцю милих
Танець по кістках
Хой!

Сплять в могилах
Козаченьки
Прадіди-діди
Хой!

І ніхто
Не підведеться
Відвести біди
Хой!

Пропивають
Їх нащадки
Молодість свою
Хой!

Помирають
У канавах
А не у бою
Хой!

Стали бидлом
Їхні коні
Коні бойові
Хой!

Хто не зрадив, -
Захлинувся
У своїй крові
Хой!

Тож танцюймо,
Україно
Запальний аркан
Хой!

До загину,
Без упину
Танець по кістках.
Й-й-у-у-ха!!!

11-09-07
5.55

Нас перетравлює місто токсичними соками,
Механістичністю дій на всі типи подразників.
Ми розчавлені ним, збиті з курсу його лжепророками.
І у нас по нулях весь ресурс стратегічних показників.

Я піддослідний щур у недрах руїн мегаполісу.
І некрофілія сучасної кібер-еротики
Роз`їда кислотою, ніби під час електролізу,
І чарує естетика смерті новітньої готики.

[Еккл.1:2]
Повір, це не пафос,
Я просто отак відчуваю, -
Трагічно марнується нами
Зошит життя.
Пожовклу траву
Я до вицвілих вуст пригортаю.
Вона вже не знами, -
Її потяг пішов.
В небуття...
Чи ти відчуваєш
Як падає з неба краплина?
Вона камікадзе, що
Землю бере на таран.
Я відпускаю,
- летить
За вітром стеблина.
Все промине, наче біль
Від загоєних ран.

Збираючи докупи залишки надії
Яка ще не зникла в коловороті прикростей...
В пошуках точки опори
У Всесвіті, що невпинно обертається...
В бажанні нарешті підвестися,
Або хоча б доповзти
До прозорого струмка...

Шукати однодумців на цвинтарі,
Приймаючи відлуння за відповідь...
Іще один крок до себе,
Тримаючи свічку замість компаса,
Яка ніколи не покаже
Північ на Чумацькому шляху...
Все обертається. Присядь, бо впадеш.

Дивлячись в очі,
Як в тест Роршарха,
Вдивляючись в безодню
Неподільної самотності,
Я ніяк не можу зрозуміти, -
Це життя чи набір кольорових картинок?

Простори пам`яті
Тобою ретельно міновані,
Там спогади сплять
Під могильними плитами.
Дзеркало совісті,
Тріснуте і забинтоване,
Замордовано в карцері
Охороною та замполітами

Божевільна країна
Заблукала у стані депресії.
Її було ошукано
І багаторазово згвалтовано.
Чим лікувати тебе,
Як зупинити регресію?
Долю зцілити як
Покалічену та пошматовану?

Я п`ю із третім ангелом
Чай на бéрезі Прип`яті
Полином води напоєні
Але ще не всі розіп`яті

Ще не всі блудниці прощені
І кати ще не всі розкаялись
Я не знаю як жити - вчора
Моя совість на мене лаялась

Грішим, наче нічого не сталося
Нам далеко до небожителів
Наші діти по крові наслідують
Першородний гріх прародителів

Вкотре Каїн вбиває Авеля
Вівтарі переповнені жертвами
На них серце Бога скривавлене
Та ми так і живемо... мертвими.

В тобі частина Бога
Ти майже Його дитина
А дітям Бога не личить
Провести життя на колінах

Я знаю що Бог в тебе вірить
Він шепоче про Себе молитву
Щоб ти підвівся на ноги
І явив Його світло світу

Вставай! Я знаю ти зможеш
І хоча це страшно зробити
Вставай! Я вірю ти знайдеш
В собі сміливість жити.

Майстер ескейпу з полону ілюзій
Загинув учора при спробі втечі
Тепер його тіло лежить у калюжі
Із крові і власної сечі

Де Дух Господень – там свобода
Віщує мені черговий раб божий
Та мабуть з кимось мене поплутав
Я на раба аж ніяк не схожий

Новітній секс-ідол з телеекрану
Розпочинає солодку мессу
Хочу плюнути їй в обличчя
Я єретик релігії сексу

Діти індиго у пошуках дому
Дивляться в квіти ірису
Вони діти неба
І в пошуках змісту
Не визнають компромісу

Їжа земна не втамує цей голод
А вода не залиє цю спрагу
Ця порожнеча
Нагадує бездну
Але додає їм наснагу

Їх не обманеш обгорткою слів
Їх символи снів надихають
І кожен символ –
Їм поводир
Вони шлях додому шукають

...І яких би ти вершин не скорив
Якого б не досяг результату
Маленький суддя
Запитає тебе:
„Покажи сенс життя мені, тату.”

А серце птахом б`ється
По ребрах грудної клітки
Душа у тенетах заплуталась
В судинах кривавої сітки

Хто не скорився реальності
Хто відчува потойбічність
Той живе в іншій тональності
Щоб у миті втілити вічність

Я пірнаю у снів колодязі
І зависаю у невагомості
Сталкер внутрішньої реальності
Шукаю стежку до підсвідомості

У внутрішніх водах власного космосу
Я наче в череві кита - Іона
Шлях до Бога - друге народження
Я космонавт у позі ембріона

Не знаючи
Навіщо жити
Ми як шлункові
Паразити
Живемо лиш
Щоб смачно жерти
Натужно ср.ти
І раптом ... вмерти

Скажи, допоки
Ще є межа
Твоя душа –
Вона жива?

Ні кухоль пива
Ні вдалий секс
Не воскресить
Померлий сенс
Від пелюшок
І до сивин
Тваринний кайф
Життя рослин

Скажи, допоки
Не впав твій міст
Твоє життя –
Є в ньому зміст?

І від оргазму
До оргазму
Ми живемо
Як протоплазма
На кладовищі
Ідеалів
Багато чорних
Меморіалів

Скажи, можливо
Є надія
Чи в тебе є
Велика Мрія?