Соня не лише вміла програмувати на С++, але й вмить робила шедеври в Java. Чудово орієнтувалась в термодинаміці, класичній та некласичній механіці, статистиці, теорії множин, комбінаториці та побудові графів. Мала другу освіту соціолога-семіотиста. Окрім всього вона знала та практикувала асемблер та, до того-ж, чудово вміла відчути психологію чоловіків-хакерів лише миттю переглянувши уривки програмних кодів їх авторства. Граючи її, я - ні, не "відчував наче" - я знав достеменно, що граю усе людство, історію, пантеони богів (та їх часткові монотеїстичні випадки), нірвану з сансарою і самого себе, неначе міфічний андрогін..

Це так красиво - те, як ми живемо. Те як ми боремось за все, що є для нас життям.
Це так сумно, проте знову-ж таки, завдяки нам самим - наповнено змістом. Те як ми йдемо з життя.

Покоління істот, які шукають самі себе один в одному. Мільйони статуй, текстів в книгах, бабусь і дідусів, солодкогубих та тепліших за зими жінок, твердіших та ламкіших за метал чоловіків, дітей, які з подивом дивляться на нас, як дослідники - на лаборатораторних кроликів.

Це так красиво - те, як мільйони нейронів міняються один з одним уривками думок. Крапельками на палітрі.
Це так солодко - коли будови змістів зтираються вітрами бажаннь, оголюючи рельєфи наших душ. Тоді ми приходимо туди, з чого все починалось. А вся істина довгих історій виявляється лише миттю на поверхні наближених до вічності і народжених нею наших чистих сутностей.

Тому істина - в вині і в коханні, а все інше - прекрасні ефемерні квіти, які ми творимо пелюстка за пелюсткою, граючись в Бога.

повний треш... або попросту Рамантіка

laugh.gif laugh.gif laugh.gif а у меня на районе... laugh.gif laugh.gif laugh.gif не поверите laugh.gif laugh.gif laugh.gif есть место... парк типа laugh.gif и там днем дети висят и птицы поют, а вечером ахтунги ... Вот. А там еще памятник одному из отцов нации стоит. И кто-то стырил скульптуру с мальчегом, ловящим рыбу. Вот это - романтика, а вы говорите готы, олкашы, ничка...
Признавайтесь, курві діти, хто і на яку ничку мальчега з рибою скомуніздив?! Бо п****аси кажуть що не вони. І емо кажуть що не вони. До дітей з такими питаннями підходить якось не дуже коректно. А отець нації набундючився оце так суворо та й відмовчується... Якщо не хтось з вас, то останній варіант - політики!!!Вони ж ото люб*ять з масовкой прийти до ніг батька нації та й просить його про поради. Не знаю чи то отець нації їм порадив мальчіка з рибою з собою забрать в велику політику, але факт лишається фактом.

А ви говорітє романтіка...

"Якийсь сьогодні такий день хороший", оце подумалось, коли вийшов я на балкон під краплі того, що так не подобається емо-гото-блідим маленьким красуням що люблять тусувать-пить портвейн по переходам в метро/їсти у містері снекові, запиваючи Тбілісський соус кетаміном і вважать, що життя - негативно-фаллічне.

Місто перетворилось на мегатонни води і стікає собі-ж у підвали і дренажні системи. фрактали буро-блискучих хвиль поважно сунуть із арок біля пасажу. Оу йес... приїхав сисадмін з бодуна і матюкається ще більше ніж завжди, ниє, немов прорвана дамба. Оу йес,... кажуть що в країні таки буде громадянська війна у весняному соусі. Оу йес... життя коротке і томуможна вважати його співмірним тим секундам коли виходиш на весняний балкон [копіпейст]
під краплі того, що, мабуть не подобається підсмаленому Африкою і коко-совими пальмами Пастору Сандею - старому бюрократу з закритого (з того часу коли налагодили безвізові рейси туди й назад) за ненадобністю посольства.

Якийсь сьогодні такий день: із тих, що неодмінно згадаються мені перед тим, коли я спалюватиму чергові мости з острівцями минулого.

Якийсь сьогодні такий день: із тих, що неодмінно згадаються мені тоді, коли перечитуватиму свій щоденник.

"Якийсь сьогодні такий день хороший", подумалось мені, коли я зробив, не пам"ятаю вже й коли саме черговий [копіпейст][копіпейст][копіпейст][копіпейст]
[копіпейст][копіпейст][копіпейст][копіпейст]
[копіпейст][копіпейст][копіпейст][копіпейст]
[копіпейст][копіпейст]...