А думки всі - в обіймах-цілунках Наталки,
Мирно пара пливе шелестінням конспектів,
Мужньо вистоять проти студентів навали
І піти до коханої златом проспектів.

Поміж нас павутиння тендітне й незриме,
Хто в тенетах чиїх? Нерозгадана тайна,
Лиш до імені милої чується рима,
В тріпотінні осінньому. Сонце розтане

На деревах та айстрах, в зінницях відблисне,
І в долонях її тепло-тепло осінньо,
Загублюся у них я довіку навмисно,
Стану сонцем коханій, коханої тінню.

В лани ланіт полину із полину,
Літаній літня тінь політтям тане,
В долину долі із долонь долину,
Та пресу й персів прес не перестане
Хвилясто вихвилять ні на хвилину.

Самаркандові вежі на нігтях виквітчують,
Знову губи закоханих стрілись на віче.
Що там, там, в красних губ потойбіччі?
Скільки слів маком злили узбіччя.
Самаркандові вежі у персах вивищують,
Пси-розвідники пальцями рищуть,
Гей, на шовкових лученьках грища,
І вогню пари ню попелища.

Зрожевілося небо над Бердою чорною.
Обізвались музики гобоєм з валторною.
Клен скуйовджений танець вивершує,
Фалди верб підлітають над вершею.
Горобці трипровіддя унотили щебетом.
До ромашок євшання освідчуєсь шепотом.
Тихий плескіт по плесу - то оплеск вітання,
То нечутна хода, то ранкова літанія.

Берданка, бердянка і сумка трофеїв,
І лови до ранку раненої феї,
Вона олениця, і сарна вона,
І кров із аорти бокалом вина,
У листя зжовтіле скотилась навзнак,
На небі в очу став новий зодіак.

Гойдає човен чорна хвиля,
Вітри вціловують обличчя,
Змокрілі крила-весла квилять
І б'ються об солононіччя.