Навіщо мрії та честолюбство?
Вони для мене як самогубство.
Так, мав я мрії і сподівання,
та правлять бал тут чужі бажання.

О як втираються мені в довіру,
так обережно і так уміло.
Медв’яна посмішка на їх устах,
й юрмою в двері «Ми тобі друзі»,
лиш на словах.

Зараз я там – де бути хотів.
Зараз я той – ким стати хотів.
Перемогти до кінця - не зумів.
Іду життям не оглядаюсь,
від кулі в спину я не ховаюсь,
бо вбивця скаже
«Я так і знав, він не від кулі від страху впав».

Коли вітряк шалений крутитися перестане
невже усе з початку ? І що зі мною стане?

Все дуже добре.
Все до пуття.
Втрачає сенс лиш моє життя,
ховаю старанно я від усіх
мої думки та почуття.

Коли вітряк шалений крутитися перестане
невже усе з початку? І що зі мною стане?
2011 29.09

У темряві не видно сліз.
Якщо не хлипати,
здається, що лихо
якось та й минеться.

У темряві не видно сліз.
Люстерко мстиве
не покаже почервонілі
очі й ніс.

У темряві не видно сліз.
Що б не підкинуло життя,
є шанс поплакати спокійно,
не викликаючи чужого співчуття.

Дождь лил четыре года
одиннадцать месяцев
и два дня.
Габриэль Гарсиа Маркес
«Сто лет одиночества»

****
Надворі дощ...
за що карає Бог ?
Здається ллє на всьому
білім світі.
Самотність без кінця...
А ми в ковчезі вдвох,
розмовами і кавою зігріті.

Смакуємо цукерки – пліточки,
вже сотня літ самотності між нами.
Здається разом ми, та кожен наодинці,
у власнім пеклі з власними думками

В Макондо дощ...
За що карає Бог ?

"Не одно дело, но все дела,
приписываемые традицией
Иуде Искариоту, -это ложь"
Х. Л. Борхес „Три версти предательства
Иуды”

*****
Втомився я оцей тягар нести.
Ті тридцять срібних у землі зітліли.
Мене ж затаврували і зганьбили.
Проклятий я і зрадник... Ти прости...

Смак поцілунку на устах гірчить.
Так просто, всі мій вчинок розуміють.
Не зраду, а любов мені прости.
Прости хоч ти, як інші не уміють.

Подобаюсь собі, себе створив я сам.
І цей вердикт на осуд нікому не віддам.
Мені вдалося Сенс в нічому відшукати,
а добре то чи ні, не Вам про теє дбати.
Якщо зумів прожити у щасті аж до нині,
винагорода це, чи привід для гордині?
Здається, цілий світ я щастям ображаю!
Нехай страждає він. Я не страждаю.

Epistle to O.B. Fragment.
Born to myself, I like myself alone;
And must conclude my Judgment good, or none:
For could my Sense be nought, how should I know
Whether another Man's were good or no.
If then I'm happy, what does it advance
Whether to Merit due, or Arrogance?
Oh, but the World will take Offence thereby!
Why then the World shall suffer for it, not I.

Любов - бажання й благодать,
не радує на світі,
як мусить хлопець жінку брать у дні «червоних квітів»,
коли сорочка у лайні, то не кортить йому й мені.

Не приховаю, а скажу тобі о німфо бруду –
помийся гарно,і в цю ніч з тобою знову буду.
Папером зад свій підітри,
ще й губкою чистесенько свій передок протри.

Щоб не згасить кохання шал,
після любовних втіх
покинуть «вістря» мусить бій
без тих «кривавих віх».

Якщо ж насправді ти мене чекаєш для утіх,
будь мудрою, і пам’ятай буть чистим має гріх.
« Вістря» коханців не встають віддавна і донині
на, Філліс – дівку нечупару, в брудній не праній полотнині.

By All Love's Soft, Yet Mighty Powers


John Wilmot, the second Earl of Rochester,
(1647-1680)

By All Love's Soft, Yet Mighty Powers

By all love's soft, yet mighty powers,
It is a thing unfit,
That men should fuck in time of flowers,
Or when the smock's be shit.

Fair nasty nymph, be clean and kind,
And all my joys restore;
By using paper still behind,
And sponges for before.

My spotless flames can ne'er decay,
If after every close,
My smoking prick escape the fray,
Without a bloody nose.

If thou would have me true, be wise,
And take to cleanly sinning,
None but fresh lovers' pricks can rise,
At Phyllis in foul linen.

Що їм тепер ті клятви й заборони,
помилка то чи все ж таки кохання?
О, чому легковажна, Бранжієно,
ти не сховала зілля - чарування.

Вже поцілунок з уст палкий зірвався,
і в ту ж хвилину позабуте все.
А хвилі б’ють об човен невблаганно,
її він до нелюбого везе.

Для неї Тантіжель – оселя горя.
Для нього цілий світ тепер тюрма.
Він славу має з моря і до моря,
І лиш золотокосої нема.

Убравшись вбогим – блазнем пілігримом
У Тантіжель прийшов,
й вклонившись їй до ніг,
в смарагд очей поринув і збагнув він,
що і без чарів покохати б зміг.

Вистава все ж триває
(Вільний переклад”The Show must go on”)

Спустошені світи – для цього ми живемо,
Покинуті місця – ми знаємо причину
І що шукаючи все далі й далі йдемо?...

Новий герой. Його безглуздий злочин
Завіса в пантомімі приховає
Наслідуйте йому, хто більше мати хоче
Вистава все ж триває,
Вистава все ж триває.

Здається то кінець,
У грудях щось клекоче
І брудом грим з обличчя опадає
Та посмішка уста лишать не хоче
І все ще сяє.....

Як би не було, зло дає нам шанс
На знов і знов розбите серце, на інший, недоспіваний романс,
На недописані рядки поем.....
Чи ж знає хто для чого ми живем ?

Я здогадався, навчений вже я
То ж маю бути трішечки мудрішим
Та зло за ріг ковзнуло як змія,
Повзе на зустріч іншим.

Зруйновано ранкову височінь тим злом
несамовито – божевільним
Я в мороці бреду, в собі блукаю я,
І прагну стати вільним.

Душа моя – метелика крило,
Чарівна казка, що ніколи не вмирає
в якій перемагає все – добро.

Вона вже відлітає.......

Вистава все ж триває
Вистава все ж триває

Гримаси корчить й шкірить зуби зло
Мене це анітрохи не лякає ,
Хоч зараз верх взяло воно
Вистава все ж триває
Зі мною чи без мене, все одно
Вистава все ж триває.


Empty spaces - what are we living for
Abandoned places - I guess we know the score
On and on, does anybody know what we are looking for...
Another hero, another mindless crime
Behind the curtain, in the pantomime
Hold the line, does anybody want to take it anymore
The show must go on,
The show must go on
Inside my heart is breaking
My make-up may be flaking
But my smile still stays on.
Whatever happens, Ill leave it all to chance
Another heartache, another failed romance
On and on, does anybody know what we are living for?
I guess Im learning, I must be warmer now
Ill soon be turning, round the corner now
Outside the dawn is breaking
But inside in the dark Im aching to be free
The show must go on
The show must go on
Inside my heart is breaking
My make-up may be flaking
But my smile still stays on
My soul is painted like the wings of butterflies
Fairytales of yesterday will grow but never die
I can fly - my friends
The show must go on
The show must go on
Ill face it with a grin
Im never giving in
On - with the show -
Ill top the bill, Ill overkill
I have to find the will to carry on
On with the -
On with the show -
The show must go on...


Текст оригіналу