Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Валентин Бендюг (1954)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Валентин Бендюг, [ 2008-03-08 12:02:20 ],
на сторінці поезії     "Українські танки"   Бендюг Валентин

Коментатор Валентин Бендюг, [ 2008-03-09 10:15:01 ],
на сторінці поезії     "Любі"   Семенко Вячеслав

Коментатор Валентин Бендюг, [ 2008-03-10 11:24:22 ],
на сторінці поезії     "..."   Черезова Варвара

Гадаю, що осінь не варто писати з великої літери, бо решта "персонажів" виступає під малими. Для мільйонів домів треба заїхати у мегаполіс. Ну, хоча б такий, як Київ, де може й 1 мільйон набереться. Але то - гіпербола, а їй усе можна.

Божеволіє Осінь, відчувши зимове свавілля,
Місто спить тисячами, мільйонами сірих домів.
Ці кущі при дорозі (м.,теж тире) лиш свідки німого безсилля.
Я втікаю у ніч – за лаштунки сльозливих дощів.

Небо впало в калюжі і всотує сірі краплини.
Кораблі падолисту мандрують струмками з (?) дощу.
Не жалій,(перенести кому після мене) мене Музо, бо я вже давно не дитина,
Тільки знай, моя мила, тебе я вже не відпущу

Не мовчи, магнітоло, заграй мені щось романтичне –
Про щасливе кохання, дорогу, новеньке авто,
Що ця осінь надовго, а (,) може(,) дай Бог (дай боже чи дасть бог) і навічно,
І ми будемо разом (,) і нам (не) завадить ніхто.

Третя ранку, і втома підступно упала на плечі,
Скроні пОдушок (галицизм) просять, а тіло дивану (а) і сну,
Відкладаю до завтра свою незакінчену втечу
і незнану ніким персональну безжальну війну.

А з ким і за що війна?
Отаке собі придумав, Варочко. Мо, щось і згодиться.
1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   74   ...   76