Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олег Левченко
агсимн ґд
гасимн ґд
ґдин масин
кири кириасн
кірілау кітикі
марауси
гасимини ґау

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олег Левченко, [ 2007-10-19 16:27:50 ],
на сторінці твору     "В. Гонський. Мова як чинник формування людини і нації"   Адміністрація Майстерень

По-друге: таке враження, що у статті на першому місці стоїть мова, а на другому людина.
ВІДПОВІДЬ НА ЦЮ СТАТТЮ:
Ми не є цілісною нацією!
Згадайте людину, що володіє чистою російською мовою (слабо припускаємо наявність у його мові матюків), спробуємо згадати українця, що так само не каламутить свою мову (слабо припускаємо наявність характерних нам прокльонів), згадаємо поляка... А тепер уявімо мову людини із суржиком, ця людина стає не тільки безбарвною "ні вам ні нам", "без обличчя", ніякою... вона просто не має НАЦІЇ.
Спершу треба довести самим собі, що МИ - НАЦІЯ і нею БУТИ, а потім (ги-ги) спробуємо поговорити по мову.

Ким себе може вважати молодий українець, батьки якого зустріли свої долі на Донбасі, в часи "пятілєток", завдяки примусового переселення із усіх обширів Радянського Союзу. Питання: чи в Кучми українське обличчя?
Відповідь: чи в Кучми українська мова?..
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-10-23 10:14:27 ],
на сторінці поезії     "..."   Черезова Варвара

1. Варваро, ви харизматка "молитися із історичним завзяттям"?
2. Після слів "від моїх сигарет у кімнаті повітря – хоч ріж." ваше фото виглядає дещо інакше: у руках не флейта, в довга сиґара?
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-10-23 10:39:28 ],
на сторінці поезії     "..."   Черезова Варвара

Щемить...
Ще мить (гарно) і серце моє (щось не те із складом) розірветься з розпуки!
І нектар вже не п’ється (краще п’ється із м’якотю?), налийте мені коньяку (Арарат? Жан-Жак?.
У гіркій безнадії до тебе протягую руки (можна протягнути не лише руки),
прагну сильних плечей, а знаходжу опору хистку (гарно).

Припадаю до рук (срібні струни розкраяли в шмаття). ("вичурно", задля майбутньої рими? Хоча гарно)
Дім старий, мов катівня замучених музою душ (Ориґінальний "Дім поетичний", ніфіґа собі музи де Сада пішли!).
Щось стікає з очей (Що?), я молюсь з істеричним завзяттям (уже казав, в Житомирі є церква "Заповіту Ісуса Христа", там так і роблять!).
То не сльози, мій любий, то просто розмазалась туш. (там де мала б біти ударний рядок, загадка стала банальністю, розкрила загадку, що то в тебе під очима (мішки де зберігається золото, жарт)).

Він. (якщо каже справді ВІН:

В моїх венах не кров, а дешеве, замучене віскі (у тебе коньяк у нього віскі, поетичні в майбутньому діти),
від моїх сигарет у кімнаті повітря – хоч ріж ("ржи", ваша поетична натура вустами хлопця? він сам у кімнаті і ви (окремо?) !гарна любов.)
Всім законам супроти рукописи тліють мов тріски (А ви хотіли б по-закону, як у Булгакова, рукописи не горять? Горять, Варваро, горять!!і я палив свої ранні...).
У старому каміні останній допалюю вірш. (якось немає протиставлення він/вона - усе казене вашими устами (у вас старий дім - у нього старий камін, у вас коньяк у нього - віскі, у вас істерична молитва у нього недопалені вірші...)

Твій знецінений майстер, маестро забутого соло! (самі бачите: якось невнятно, розпливчасто)
Струни рвав, ніби нерви, палив безнадійні мости (у нас п’ять років тому на одній із Житомирських літстудій всі у своїх віршах палили мости, жах! ВСІ... і ВИ?).
У руках моїх крейда магічне окреслює коло (красиво, але виходить так, що речі навколо вас існують незалежно від вас, своїм життям і своїм рухом: не ви, а крейда окреслює коло (можливо, це ознака сучасної поезії),
у німому бажанні хоч тут свій талант зберегти ("скромність найкращий шлях до неслави", але так, як ви і я презентуємо часто на Майстерні свої твори, це виглядає ДОСИТЬ НЕ ТАК).

Зауваж мені!
ПС1. Ти бач, нариваюся...

ПС2. Зазирни у мої етюди!
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-10-31 13:40:33 ],
на сторінці поезії     "З циклу “ЛЮТНІ ЛЮТНЯ”"   Левченко Олег

Dzenkujubardzo!
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-11-06 18:48:29 ],
на сторінці поезії     "ЧАРІВЛИВА СВІДОМІСТЬ НА ВІДСТАНІ МІНЛИВОГО ДОТОРКУ"   Левченко Олег

Дякую за сльозу!
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-11-12 13:30:00 ],
на сторінці поезії     "ЧАРІВЛИВА СВІДОМІСТЬ НА ВІДСТАНІ МІНЛИВОГО ДОТОРКУ"   Левченко Олег

Бо в: "Олеже!;-)", особливо: ;-) - чомусь не прочитую примружене око!
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-11-12 13:43:38 ],
на сторінці поезії     "..."   Черезова Варвара

Мені сподобалось! Кілька разів перечитав.
Було б "крутіше", хоча це слово не пасує контексту мого сказаного:
Я матиму спокій, чи легкодоступну дівку. -
Зміна орієнтації додає гостроти співпереживать із автором (правильніше авторкою).
Із цією зміною з’являється два прочитання:
+1. він стає у твоєму сприйнятті дівкою.
+2. його посилаєш на його ж власні чоловічі достоїнства.
-1. але не власне приниження у своїх же висновках
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-11-14 13:40:03 ],
на сторінці поезії     "Святе і грішне..."   Замшанський Володимир

така у нас любов, що трусиків фетиш
гріхи єднає в суміш з аналоєм - неприхована блакитна любов до своєї коханої. Особливо гарно замаскований підтекст у слові "анал-ой"
- така у нас любов, що у сніги не втулиш - та - а в ременах альтанки - чим не фізична близькість... (ой, школярі це читають :( - нескажу - зрозуміле -
- як падає листок на хмари від землі - автор підказує про неприродність стосунків
Ай да сукін син!
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-11-14 13:57:43 ],
на сторінці поезії     "ПІД ДОЩЕМ"   Некрот Олександр

Путін - слаке місце, погоджуюсь із Варварою! Незалежно від того, що він казав, або на кого "..рав".
Відчувається вдала іронія, практично у кожній строфі та красиве поводження із римою.
Вірш вартий уваги, але на місце Путіна в ньому я "..
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-11-23 18:32:21 ],
на сторінці поезії     "Кіт Туман"   Савранська Ванда

Раджу: замість "Вимкнув очі…" - "кліпнув очком... і заснув."
Вада: вірш втрачає материнськість - написаний від чоловічого (хлопчачого) імені.
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-11-28 13:12:05 ],
на сторінці поезії     "БЕЗЖУРНИЙ ПОГЛЯД, ПОВНИЙ АРОМАТОМ ВРАНІШНЬОЇ КАВИ"   Левченко Олег

Я знаю, що це не сатира, навіть не чорний гумор ::
іноді твір розширює своє значення, коли його увінчуєш або терновим вінком, або терновою хусткою.
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-12-03 13:53:49 ],
на сторінці поезії     "БЕЗЖУРНИЙ ПОГЛЯД, ПОВНИЙ АРОМАТОМ ВРАНІШНЬОЇ КАВИ"   Левченко Олег

Shanovna redakcije, у моєму житті був прекрасний режисер, який із сатиричної сценки робив трагедію (я брав участь як актор), також він переказував слова російського режисера-актора (вистави якого він бачив воочію), який, одного дня грав Дон Жуана і в якого закохувалися всі жінки, а іншого дня грав брудного, слизького типа, від якого усім в залі було гидко, мерзенно... А висновок такий, зі слів того ж режисера-актора: у людини стільки ж г... скільки прекрасного!
Я не презентую своє г..., я розширюю межі сприйняття мистецтва як Мистецтва.
Коментатор Олег Левченко, [ 2007-12-04 14:36:13 ],
на сторінці поезії     "Там, де верхівки сосен"   Жінка Чорнява

Могли б додати до конкурсу "Вірші для дітей".
Я свою дружину і донечку зву "сонечками", мабуть, тому і запав ваш поетичний промінчик у моє серце :)
Коментатор Олег Левченко, [ 2008-01-13 17:35:58 ],
на сторінці поезії     "глина грядущого генія"   Куліков Костянтин

Костю, це мабуть про Нас!
Коментатор Олег Левченко, [ 2008-01-18 13:36:21 ],
на сторінці поезії     "ВІХИ ВОГНІВ НА ВИСОКИХ ВЕЖАХ ЛЮБОВИ"   Левченко Олег

Дякую Валентино, я не тільки в сонетах знаходжу прекрасне, але й і в інших формах! Як правило, акцентую увагу або на змістові, або на формі. Тому в моїй творчості стільки ж традиційних віршів, скільки аванґардових. Можливо останніх й забагато, та не всі технічно можливо опублікувати, наприклад, зорову поезію.
1   2