Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Василь Симоненко (1935 - 1963)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Пророцтво 17-го року
    Гранітні обеліски, як медузи,
    Повзли, повзли і вибилися з сил—
  •   ПОЕТ
    Я жив не раз, хоч не в одній оправі,
    Вмирав не раз і знову воскресав,
  •   ПОВЕРНЕННЯ
    Я йшов і йшов по синім узбережжі,
    Мовчали гордо скелі кам’яні.
  •   ПОВЕРНЕННЯ
    Я йшов і йшов по синім узбережжі,
    Мовчали гордо скелі кам’яні.
  •   ПІШЛА
    Довго будуть сумніви долати
    І морочить голову мені,
  •   ПІЧ
    Лиже полум’я жовте черево,
    Важкувато сопе димар,
  •   ПЕРШОКУРСНИЦЯ
    Скромне плаття, хустка білосніжна,
    Погляд несміливий та ясний,
  •   ПЕРШИЙ
    Першим був не Господь
    і не геній,
  •   ПЕРЕХОЖИЙ. Присвята Ліні Костенко
    Як він ішов!
    Струменіла дорога,
  •   ПЕРЕСТОРОГА СЛАВОЛЮБЦЕВІ
    Одійде в морок підле і лукаве,
    Холуйство у минувшину спливе,
  •   ОШУКАНА МОГИЛА
    Отут, де сумно опустили віти
    Стрункі тополі на твердий обліг,
  •   * * *
    Очі розпечену магму ллють,
    Губи тремтять потворно —
  •   ОСІННІЙ ДИСОНАНС
    Небо, скуйовджене і розколисане,
    Дрантя спустило на темні бори.
  •   * * *
    Немає смерті. І не ждіть — не буде.
    Хто хоче жить, ніколи не помре.
  •   Некролог кукурудзяному качанові,
    що загнив на заготпункті
    Не чути голосінь, іржавіють оркестри,
    Оратори стомились від кричань:
  •   НЕВЖЕ?
    У табунах людинозвірів
    Живуть самиці і самці,
  •   * * *
    Не лицемірити, не чванитись пихато,
    Не дуракам пускати в очі дим,
  •   * * *
    Не докорю ніколи і нікому,
    Хіба на себе інколи позлюсь,
  •   * * *
    Не дивися так печально, брів похмуро не підводь.
    Усміхнись і просто вимов: «Божевільний, не підходь.
  •   * * *
    Нашої заслуги в тім не бачу,
    Нашої не знаю в тім вини,
  •   Нареченій
    По Шляху Чумацькому у росах
    Буде вічність мчати коні,
  •   ОДИНОКА МАТІР
    Він мовчки впав.
    Отерпли зорі строгі,
  •   * * *
    Навіщо бундючитися пихато,
    Гріться в похвалах?
  •   * * *
    Набігла довга тінь на пристані,
    Розбивається об причал,
  •   * * *
    На білих конях пронеслися роки,
    Забризкали водою з-під копит —
  •   МУЗА І РЕДИСКА
    Знов на лірику тягне. І знову,
    Тільки виповзе вірш з-під пера,
  •   МОЯ МОВА
    Все в тобі з’єдналося, злилося —
    Як і поміститися в одній! —
  •   МОЯ ВИНА
    За лісом дим підвівся по спіралі,
    І ти, ображена, застигла у вікні —
  •   МОРЕ РАДОСТІ
    Я із надій будую човен,
    І вже немовби наяву
  •   * * *
    Моралісти нас довго вчили,
    Вибивалися з кволих сил —
  •   МОНАРХИ
    Диктатори, королі, імператори,
    Мліючи в димі хвальби,
  •   Можна
    Можна вірить другові чи милій,
    Марить наяву чи уві сні,
  •   * * *
    Можливо, знову загримлять гармати,
    І танк зімне пшеницю на лану,
  •   * * *
    Може, ти зі мною надто строга,
    Та й чого б ти ніжною була?
  •   * * *
    Може, так і треба неодмінно,
    Як робить давно вже звикли ми:
  •   Містикові,
    що неймовірно прудко втікав од поїзда.
  •   МІЙ РОДОВІД
    Вельможі пихаті і горді
    Плетуть родоводів в’язь:
  •   Мій Київ
    В ночі осінні, холодні й нудні
    Часто ввижається Київ мені.
  •   * * *
    Між думками зчинилися галас і бійка.
    Вгамувати не сила їх пристрасть і шал.
  •   ПОЕТ І ПРИРОДА
    Пройшла гроза — і знову літня проза:
    Парує степ, і оживає ліс.
  •   * * *
    Ми усі по характеру різні,
    І смаки не однакові в нас,
  •   * * *
    Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,
    В морозні ранки, і вечірній час,
  •   * * *
    Мені здавалась пошлою й бридкою
    Бравада напускна безвусих юнаків,
  •   МЕЖА
    Давить душу не осіннє олово,
    Тож не дивно, що самі собі
  •   МАТЕРІ
    В хаті сонячній промінь косо
    На долівку ляга з вікна...
  •   МАНДРІВНИК
    Кусень хліба, молоко в торбині,
    Босі ніжки, збиті до крові,—
  •   МАЛЕНЬКІ СОНЦЯ
    Минула ніч, і сонце білогриве
    Несе на трості огненному день,
  •   * * *
    Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви,
    Тільки курява лягає на зелені ниви.
  •   ЛЮСІ
    Нехай слова ці скучні і бездарні,
    Та як мені не написати їх?
  •   * * *
    Люди — прекрасні.
    Земля — мов казка.
  •   ЛЮБОВ
    Дзвенять німою тугою ліси,
    Коли їх ніч тремтлива обнімає
  •   ЛИСТ ЧИТАЧІВ ПОЕТУ
    Твої вірші — думок великих злиток:
    У них епоха і життя нове —
  •   ЛИСТ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ОБИВАТЕЛЯ
    Не люблю я вас, дурнів приручених,
    Ваш єлейний холопський тон.
  •   ЛИСТ
    Знов листа мені прислала мати,
    Невеличкий лист — на кілька слів.
  •   ЛЕСЯ УКРАЇНКА
    Десь вітер грає на віолончелі,
    Морозні пальці приклада до скла,
  •   ЛЕВ У КЛІТЦІ
    Залізні пруття обламали зуби,
    Тепер ти — курка після зливи,
  •   ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА
    Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
    Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
  •   * * *
    Лаються, і плачуть, і сміються,
    Дорікають, просять і кленуть
  •   КУРДСЬКОМУ БРАТОВІ
    Борітеся — поборете!
    Т.Шевченко
  •   КРІЗЬ СТОЛІТТЯ
    Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
    І голос твій нам душі окриля.
  •   КРИК XX ВІКУ
    У небі тішились хмари,
    У небі сонце пливло,
  •   КРИВЛЯКАМ
    Не видумуйте муки і драми,
    Не видавлюйте з себе сліз,
  •   КРАПЛЯ В МОРІ
    На світі законів немало,
    Я нагадаю один:
  •   КОСАР _ А. С. Малишкові
    В поле вийшов косар на світанні,
    Ждуть його обважнілі жита,
  •   КОМПАНЬЙОНКА
    Повільно йшли мовчазні до перону,
    Пожитки бідні склавши до валіз.
  •   КОМЕТА І СІРНИК
    В холоднім космосі блукаючи без цілі,
    Вона Землі хвостом не обмине
  •   * * *
    Коли б тобі бажав я сліз і муки,
    І кари найстрашнішої бажав,
  •   Квіти
    Слів на описи не трачу, словом не передаси
    Їх земної, безсловесної, дивовижної краси.
  •   ІКС ПЛЮС ІГРЕК _ Чорнявій математичці
    Я не заздрю уже нікому —
    Де ще мудрих таких знайти?
  •   * * *
    Іду, не хрестячись, в дорогу —
    Я віру прадідів забув.
  •   * * *
    І чудно, і дивно якось
    Відчути, що поруч ти,
  •   * * *
    І знову сам воюю проти себе —
    Два чорти схарапудились в мені.
  •   * * *
    Зимовий вечір,
    Закуривши люльку,
  •   * * *
    Земля кричить. Шинкують кров’ю війни,
    І падають занози від ярма,
  •   * * *
    Земле рідна! Мозок мій світліє,
    І душа ніжнішою стає,
  •   * * *
    Заспані сни оточили мене,
    Щуляться з холоду, бідні.
  •   ЗАКОХАНА
    Ось на тому й ущухла злива,
    Розійшлися з під’їзду всі.
  •   * * *
    Задивляюсь у твої зіниці
    Голубі й тривожні, ніби рань.
  •   * * *
    Заграє смерть іржавою трубою,
    Та я, забувши, що минає строк,
  •   ЗАВІРЮХА
    Ой, зима!
    Біжить, регоче біло,
  •   З ДИТИНСТВА
    В мене була лиш мати,
    Та був іще сивий дід,—
  •   З ВІКНА
    Синиця в шибку вдарила крильми.
    Годинник став. Сіріють німо стіни.
  •   ОДУРЕНА
    Він байдуже потис її руку
    І не чув її милих докорів,
  •   Жебрак
    Пристал ко мне нищий дурак...
    А. Блок
  •   * * *
    О земле з переораним чолом,
    З губами, пересохлими від сміху!
  •   * * *
    Є в коханні і будні, і свята,
    Є у ньому і радість, і жаль,
  •   ДУПЛО
    Одлунала далека пісня,
    Гамірливий вечір замовк.
  •   * * *
    Древній, обікрадений народе!
    Над тобою прошумів розбій,
  •   * * *
    Дотліває холод мій у ватрі,
    Я один замріяний іду...
  •   ДО СУЄСЛОВІВ
    Навіщо метушитися? Для чого
    Обстоювати власну правоту,
  •   ДО ПАПУГ
    Ви, що слова у юрбу метаєте,
    Ніби старі п’ятаки,
  •   ДИСКУСІЯ В ШАФІ
    Поставщик шляп доктора Аденауера повідомив
    одну боннську газету, що федеральний
  •   * * *
    Десь на горизонті хмара-хустка
    Манить в даль, мов дівчина у сад,
  •   ДЕРЕВ’ЯНИЙ ІДОЛ
    Я побачив, що в тебе згинаються ноги,
    І від подиву ледве не вмер.
  •   * * *
    Де зараз ви, кати мого народу?
    Де велич ваша, сила ваша де?
  •   ГРУДОЧКА ЗЕМЛІ
    Ще в дитинстві я ходив у трави,
    В гомінливі трепетні ліси,
  •   ГОЛОВЕШКА
    Кажуть, люди жили табунами,
    Спали покотом в млі печер,
  •   * * *
    Говорю я з тобою мовчки,
    Тиша хмарою проплива.
  •   ГЕРОСТРАТ
    Нащо мене засуджено до страти?
    Нікчемні люди, ваш нікчемний суд
  •   ГАЛАСЛИВОМУ МЕНТОРОВІ
    Навіщо? Навіщо? Навіщо
    Отой катехізис заслуг?
  •   * * *
    Встає над нами сонце, як вставало,
    Гудуть вітри в розгойданих дротах.
  •   * * *
    Всі образи й кривди до одної
    Я тобі забуду і прощу —
  •   * * *
    Впало сонце в вечірню куряву.
    Тиша виповзла за село.
  •   Вона прийшла
    Вона прийшла, непрохана й неждана,
    І я її зустріти не зумів.
  •   ВКЛОНИСЯ ЇЙ
    ...жінки — матері нашого народу
    О. Довженко
  •   Відповідь
    Небагаті у мене скарби,
    Але й ті я не всі зберіг,
  •   Вишивальниці
    Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,
    Постели до сонця вишивку-маніжку,
  •   НУДНИЙ КАРНАВАЛ
    Ходжу. Сиджу. Лежу. І скнію.
    Мовчу. І часом шаленію
  •   * * *
    Ви плачете? У вас, напевне, горе,
    І ваші сльози варті співчуття,
  •   * * *
    Ви, що складали псалми і оди,
    Світ оглядали крізь щілини рам —
  •   * * *
    Вже день здається сивим і безсилим,
    І домліває в зарослях ріка...
  •   Веселий похорон
    Били в дзвони вітри,
    Калатали на сполох.
  •   * * *
    Верби й тополі, діброви й гаї,
    Стежка між нивами плідними,
  •   Верба
    Розлогі верби. Затишок і тіні.
    Під ними тихо плещеться ріка,
  •   ВАРВАРИ
    Круг багаття не танцюють дико,
    Не беруться в бійці за чуби
  •   * * *
    В грудях набубнявіла тривога
    Світла, ніби ранок запашний,—
  •   * * *
    В букварях ти наряджена і заспідничена,
    Поворозками зв’язана, ледве жива,
  •   * * *
    Буду тебе ждати там, де вишня біла
    Виглядає з саду тихо і несміло.
  •   * * *
    Бубнявіють думки, проростають словами,
    Їх пагіння бринить у завихренні днів —
  •   БРАМА
    Дикими, незнаними речами
    Марить брама у тривожнім сні,
  •   * * *
    Благословенна щедрість! Все від неї,
    Від щедрості думок, сердець і рук.
  •   * * *
    Берези, в снігу занімілі,
    Іній на вітах слізьми,
  •   БЕЗСМЕРТНІ ПРЕДКИ
    Раби будували замки й храми,
    Сіяли й жали — раби.
  •   БАБА ОНИСЯ
    У баби Онисі було три сини.
    У баби Онисі синів нема.
  •   АБАЖУРИ
    Ступає ніч ногами бурими
    На почорнілий сніготал.
  •   47-Й РІК
    Забулися давно образи, суперечки,
    Злиденні і напівголодні дні,
  •   * * *
    Через душі, мов через вокзали,
    Гуркотять состави почуттів...
  •   * * *
    Флегматично зима тротуаром поскрипує,
    Фантастичні плете казки,
  •   НІЧ В ОЗЕРІ
    В мовчанні вод пригнічено-веселих
    Застигли зорі на холоднім дні —
  •   * * *
    Осінній вечір морозові дихав,
    У небі місяць, немов п’ятак...
  •   * * *
    Ну скажи — хіба не фантастично,
    Що у цьому хаосі доріг
  •   * * *
    Ніби краплі жовті, в темну воду
    Стиглі зорі падають вночі.
  •   * * *
    Найогидніші очі порожні,
    Найгрізніше мовчить гроза,
  •   * * *
    Люди часто живуть після смерті:
    Вріже дуба, а ходить і їсть,
  •   Злодій
    Дядька затримали чи впіймали —
    Дядька в сільраду ескортували.
  •   * * *
    Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
    Є тисячі ланів, але один лиш мій.
  •   * * *
    Все було. Дорога закричала,
    Блиснули байдужi лiхтарi.
  •   * * *
    Минуле не вернуть,
    не виправить минуле,
  •   ЖОРНА
    Натуга на руках,
    від втоми чорних,
  •   ***
    Там, у степу, схрестилися дороги,
    Немов у герці дикому мечі,
  •   ***
    Виє вітер, довго виє, навіть слухать обрида.
    Ходить байда споконвічний та у вікна загляда.
  •   ***
    Гей, нові Колумби й Магеллани,
    Напнемо вітрила наших мрій!
  •   ***
    Світ який — мереживо казкове!..
    Світ який — ні краю ні кінця!
  •   Не вір мені
    Не вір мені, бо я брехать не вмію,
    Не жди мене, бо я і так прийду.
  •   ***
    Я дивлюся в твої перелякані очі,
    Я тебе заголубить, запестити хочу.
  •   ****
    Я чую у ночі осінні,
    Я марю крізь синій сніг:
  •   ***
    Ти знаєш, що ти — людина?
    Ти знаєш про це чи ні?
  •   НУДНИЙ КАРНАВАЛ
    Ходжу. Сиджу. Лежу. І скнію.
    Мовчу. І часом шаленію
  •   ДІД УМЕР
    От і все.
    Поховали старезного діда,
  •   ***
    Маленьке — не смішне,
    Адже мале і зерно,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки