Михайло Ситник (1941)
|
Михайло Ситник (1920 — 1959), поет родом з Київщини.
|
1941 співробітничав у київ. ж. «Літаври», з 1943 на еміґрації. Збірка поезій «Від серця» і «Нові обрії» (1942), «Відлітають птиці» (1946), віршована повість «Залізничий сторож» (1946), зб. «Цвіт папороті» (1975); поезії, фейлетони й гуморески у періодичній пресі. Помер у Чікаґо.
Земля
Знаю, що не рушила там крига ще,
Все одно, з-під снігу, що вдалі...
Дайте, дайте трохи, хоч півпригорщі,
Київської чорної землі.
Тут для неї виплету я кошика
З довгих ниток найдорощих мрій,
І до неї помолюся пошепки
При зорі тремтячій і блідій...
Ту, що вже повисипалась з пам`яти,
Покладу я в себе на столі -
Вистарчить, щоб зовсім не зів`янути
Навіть жменьки рідної землі.
Я її розміряю наперстками -
Порошинки радості й жалю,
І собі на груди замість хрестика
У малій торбинці почеплю.
І коли давитиме гадюкою
Чужина, що аж крівиця бризне, -
Серцем в рідну землю я постукаю,
Як у браму золоту Вітчизни.
1952