- Анна Зайцева - - Поетичні майстерні

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Анна Зайцева (1980)

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

• Осінь і таємниці

Осінь...
Дерева покажуть

• Настрій

Ти – мій настрій травневий.
Ти – мій настрій серпневий.

• Герои на руинах

Пустынны руины Эллады:
Ящерицы – на солнце,

• Давай поиграем.

Это – не чувства. Это – игра.
Давай поиграем.

• Одвічний мотив

Коли б ти спитав:
«Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні?

• Жертва

Всі годинники б’ють на сполох –
Жертва!

• Відвикнути

Тепер головне – відвикнути.
Напевно, першому птахові

• За дверима

Там, за дверима,
Море і тиша.

• Белый кофе

Трудно забыть горам,
Что они просто камни.

• Убить Спартака

Командовать войском, справлять триумфы,
Примерить награды, волнуясь слегка –

• Тепла відвертість

Я пригадала дещо:
Там було дуже тепло.

• Осіння неможливість

Від неможливості бути разом
Рвуться найтовщі канати.

• Неіснуючому

Пробач, мій герою. Ти не існуєш.
Ти – неможливий. Ти – нереальний.

• Клітка клітини

Комусь –
Ядро й цитоплазму,

• Нарешті

Нарешті забула.
Було – не було…

• Танго з дощем

Танго з дощем…
Мокре волосся…

• Следы утраты

На руинах не плачут,
А собирают камни.

• Ім’я для собаки

Коли свічки схилять голови,
Коли сірники втратять полум’я,

• Моё утро

Это утро – моё.
Ты его не тревожь

• Про новизну

І кожне нове місто –
Це просто нове місто.

Не проси у богов счастья –
Оно обманет

• Нарешті зима

Мокрий сніг… Сніг з дощем…
Ми прокинемось вранці спустошені вщент

• Воспаленья

Как сухие поленья…
Когда мечется день между снегом-дождем,

• Що залишається після

Що залишається після?
Після дощу – краплі,

• Звернення до Бога

Розриваю обійми,
Відштовхую

• Король

А что – король? Иллюзия власти.
И черно-белая клетка.

• Боль

Как проигранный бой –
Боль.

• Измена

А что, если измена?
Потоки лавы по стенам.

• Во вторник

Я буду любить тебя во вторник.
Тучи до края небо наполнят…

• Звезда

Ты упал в мой дом,
Как звезда.

• Гендерний вірш

Занадто розумний, щоб бути добрим.
Капають сльози із-під повік…

• Тем, кто поймет

Словно ветра – стихли порывы, отошли от края обрыва,
И не пишут стихов с надрывом, потому что больше не верят.

• Незнакомые люди

Незнакомые люди становятся драконами.
Незнакомые люди становятся знакомыми.

• Вечером на веранде

Вечером на веранде я говорю:
Ты прав. Это не море, а лужа.

• Небезпека

В тобі – небезпека
І спека

• Голос з телефону

Я цілком розумію:
Напевно, в неї є діти,

• Стена

Между мной и тобой стена –
Выше крыш.

• Роззброєння

Спочатку стріли – дрібні секрети
І таємниці – болючі ранки.

• Без надрыва

Ты не тот, кого я любила…
На твоих губах соль и раны…

• Для ненависті

Недостатньо для смутку
Лише вечірнього неба,

• Коли ти відчув владу?

Коли ти відчув владу?
Відразу? Чи трохи згодом?

• Ім’я для собаки

Коли свічки схилять голови,
Коли сірники втратять полум’я,

Огляди

Настрій

Ти – мій настрій травневий.
Ти – мій настрій серпневий.
Ти – мій настрій жовтневий.
Ти – мій настрій шалений.

Злива – настрій для неба.
Пристрасть – настрій потреби.
Я – це настрій для тебе.
Ти – це настрій для мене.

Між коханим і другом,
Між Десною і Бугом,
Між землею і плугом –
Настрій писати вірші.

Між зимою й весною,
Між піском і сосною,
Між тобою і мною –
Настрій. Не треба більше.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Герои на руинах

Пустынны руины Эллады:
Ящерицы – на солнце,
Пучки травы – через камни.
Обрывки древней баллады…
Никто уже не вернется –
Придавлена память веками.

Изредка – толпы туристов,
Изредка – стайки ученых.
Так часто – тени героев.
И снова – войны без смысла,
И снова – град обреченных,
И снова – поход на Трою.

Герой – это значит – убийца,
Высокой идеей оправдан.
Но призраки – руки за спину.
К прошлому – не возвратиться,
Но мир разрушенной Трои
Им не судилось покинуть.

Коментарі (3)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Давай поиграем.

Это – не чувства. Это – игра.
Давай поиграем.
Черные? Белые? Белые ходят.
Мы выбираем.

Может быть чувствуешь что-то где-то
В рёберной клетке.
Но это – игра. Тут проигрыш – часто,
А выигрыш – редко.

Ты выдумал правила – так изволь
Играть честно.
Торг между совестью и поцелуем
Тут неуместный.

Это – игра. И ты хочешь играть.
А я – принимаю.
Я жду, когда ты обиженно скажешь:
«Я так не играю!..»

Коментарі (4)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Одвічний мотив

Коли б ти спитав:
«Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні?
Леся Українка

Як шипшина – кущиста,
Дика – лісу ковток,
До троянди подібна,
Найнещаснішої з квіток,

Так цей коктейль зі сміху,
Близькості і питань,
До кохання подібний,
Найболючішого з бажань.

Але, коли запитають
Тебе в зоряній височині, –
Чи це було кохання? –
Ти зможеш сказати: «Ні»?

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Відвикнути

Тепер головне – відвикнути.
Напевно, першому птахові
Так тяжко було, крилатому, –
Хотілося до води…
А небо – таке безмежнеє,
А хмари – такі загрозливі,
І захід сонця – розплатою.
Я не хочу туди!

Боляче – боляче – боляче!
Воду від себе відштовхувать.
Теплу, близьку, розуміючу –
Заради якогось вогню!
Тепер головне – звикнути.
Навіть коли на обрії:
Розжарене, пломеніюче –
У водяну броню!

Відвикнути, звикнути, зникнути!
Крилами – крилами – крилами!
Забути: вода обіймала
Так ніжно. Ти – забувай.
Тобі головне – відвикнути.
Бо тяжко – у небі ¬– птахою.
Не втримаюсь: крила склала –
Падінням у воду – приймай!

Коментарі (5)

Народний рейтинг: 5.06 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

За дверима

Там, за дверима,
Море і тиша.
Хвилі відсутні,
Вітру немає.
Берег порожній –
Тільки каміння.
За горизонтом
Сонце дрімає.
Піна на гребнях,
Відблиски в хвилях…
Не розуміти,
А відчувати.
Вистачить доторку
Хвилі до шкіри,
Коли буває
Слів забагато.

Коментарі (2)

Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": --

Белый кофе

Трудно забыть горам,
Что они просто камни.
Белый кофе без сахара –
Медленными глотками.

Может, текут реки,
Чтобы смывать горечь?
Может, мечтают камни,
Как превратятся в горы?

Белый кофе – для рыб,
Которым привычно плавать.
И в утешенье – камням,
Лишенным этого права.

Наполни до края чашку
Кофе белым и крепким.
Камни станут горами,
Выпив до дна реки.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Убить Спартака

Командовать войском, справлять триумфы,
Примерить награды, волнуясь слегка –
Это приятно и интересно. Гораздо труднее
Убить Спартака.

Сметая стоны, стены и страны,
Рим – твоя слава гремит в веках!
Но оказалось, что очень сложно
Убить Спартака.

Он, гладиатор, не раб, а воин.
Сила дремлет в нем для броска.
Война войною, но так непросто
Убить Спартака.

Убить свободу… В себе, в другом ли
Не каждый сможет, дрогнет рука.
И только ангел имеет силу
Убить Спартака.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

Тепла відвертість

Я пригадала дещо:
Там було дуже тепло.
Крихітний теплий простір –
Вистачило.
В пічці згоряли дрова, –
Пекло у пічці. Пекло
Ти у мені розбурхав –
Вибухнуло.

Вранці збирали уламки
Речей і розмови стрічки…
Від докорів сумління
Вичистили.
Пічка вистигла за ніч.
Останнє тепло із пічки, –
Пекло! – ми ¬– настіж двері –
Випустили.

У відвертість – обличчям
Занурившись… Через хату
Протягом зайвий попіл
Винесло.
Відвертості – через вінця…
Тепла на двох – забагато…
Ти руки мені грієш –
Вимерзло.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

Осіння неможливість

Від неможливості бути разом
Рвуться найтовщі канати.
Вже не байдужість, ще не любов…
В межах цієї кімнати
Приречена швидко сконати.

Від непромовленності питань
Навіть вода палає.
Вже не чужі, але ще не свої…
На мить усе завмирає –
Знову йдемо по краю.

Від необмеженості бажань
Цукор знищили миші.
Вже не далекі, ще не близькі…
В осінній спокійній тиші
Ніхто мелодрам не пише.

Від незавершеності казок
Страждають принцеси й принци.
Ми – це не двоє, ми – ти і я…
Не забувай цей принцип,
Втомлений містом лицар.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

Неіснуючому

Пробач, мій герою. Ти не існуєш.
Ти – неможливий. Ти – нереальний.
Порожньому місту – порожні ночі…
Порожньо зірвався акорд фінальний…

Пробач, я знищу твоє повітря.
Вигадки не потребують кисню,
А також води, розуміння, турботи.
І наостанок заберу пісню.

Пробач. Це було дуже жорстоко –
Створити тебе. Безглузде бажання.
Порожнє життя. Я тобі відмовляю
В останньому праві – на існування.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

Клітка клітини

***
Комусь –
Ядро й цитоплазму,
А комусь –
Руки і ноги.
Нажаль…

***
Чому ж я не клітина?
Я б тоді – навпіл ядро.
Одну половину – тобі,
І володій сміливо.
Вчися: у променів сонця –
Відповідати за ніч,
А у води – за пустелю
І водночас за зливу.

Вийду – як навесні –
Цитоплазмою з берегів
І проросту у тебе
Аж до самих легень.
Глибоко не вдихай,
Глибоко не кохай,
Мрій не катуй і не вір
Чарівникам з легенд.

Жодні чарівні слова
Змінитись не допоможуть.
Залишишся назавжди –
Напів-злом і напів-добром.
Ти – тільки ти. І крапка.
Я – тільки я. І ніколи
Не володіти мені
Навіть напівядром.

***
Одним –
Ядро й цитоплазму.
А іншим –
Серце і мозок.
Несправедливо…

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

Нарешті

Нарешті забула.
Було – не було…
Час обвиває кільцями осінь.

Нарешті змирилась.
Билось – не билось…
Зрубані гілки болять і досі.

Нарешті згоріло.
Крила – не крила…
Мишки, можна до вас, у нори?

Нарешті відчула.
Було – не було…
Але надія помре не скоро.

Прокоментувати

Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Танго з дощем

Танго з дощем…
Мокре волосся…
Робити вибір
Не довелося.

Краплі стікають
Вниз обличчям…
Бути нещасним
Тобі так личить.

Мовчки Всесвіт
Кружляє в танці…
Ми програли
В останнім шансі.

Помре корабель
Без капітана…
Але наостанок
Під дощ і – танго.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": --

Следы утраты

На руинах не плачут,
А собирают камни.
Строят новые замки
И сады разбивают.
Ловят свежие ветры,
Сочиняют легенды
И у жарких каминов
Обо всём забывают.

Где-то руины замка.
Может в лесах дремучих,
Может в горах высоких,
Иль на другой планете.
С этим трудно смириться,
Что ты – не существуешь.
В это нельзя поверить,
Что меня – тоже нету.

Нам ли грустить с тобою
У каминов уютных,
И тоскливо внимать
Весенней грусти сонетов?!
Но жаль, что в моем измеренье
Ты уже – не существуешь…
И на твоих просторах
Меня больше тоже – нету…

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Ім’я для собаки

Коли свічки схилять голови,
Коли сірники втратять полум’я,
Коли зневіра впаде зливою –
Залишиться в мене твоє ім’я.

І більше нічого, що можна втримати,
І більше нічого, що можна втратити.
Жодного слова, щоби молитися,
Жодної краплі, щоби заплакати.

Жодної стежки, щоб повернутися,
Жодної хати, щоб сторожити.
Треба купити собі собаку,
Щоб твоє ім’я залишилось жити.

Коментарі (3)

Народний рейтинг: 4.25 | Рейтинг "Майстерень": --

Моё утро

Это утро – моё.
Ты его не тревожь
Своими звонками.
Небо просишь: «Воды!»,
Собирается дождь, –
А падают камни.

Я не стану чужой,
Но забудь о словах
Этим утром.
Не дописан сюжет,
Не хочу рисовать –
Стала мудрой…

Кофе… кот… листопад…
За окном снова льёт,
Сыро… грустно…
Эта осень – для нас,
Это утро – моё,
Твои – чувства.

Прокоментувати

Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

Про новизну

І кожне нове місто –
Це просто нове місто.
Зачарування і подив
Давно вже не мають змісту.

І кожен новий погляд –
Це просто новий погляд.
Багато очей навколо,
Немає нікого поряд.

І кожен новий вимір –
Це просто новий вимір.
Думки залітають далеко,
Та не долетіти у вирій.

І кожен новий досвід
Це просто – черговий досвід.
І він не приносить щастя, –
Тому непотрібен. Досить.

Коментарі (2)

Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

Яма

Не проси у богов счастья –
Оно обманет
И безлунной ночью исчезнет,
Как узник.
Не проси у богов печали –
Она не станет
Избавлять тебя от страданий,
Рвать узы.

Не проси у богов чувства –
Оно порою
Превращается в жуткий фарс
Или драму.
Попроси у богов пустоты –
Она скроет
И наполниться чем угодно,
Как яма.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

Нарешті зима

Мокрий сніг… Сніг з дощем…
Ми прокинемось вранці спустошені вщент
Й коли хтось за вікном прошепоче: "Іще…",
Ми вдамо, що не чуєм.

Ніжно сніг – на кленові гілки…
Ми кохали – ненавиділи навпаки,
І хоч зрада роз’єднує на віки,
Ми в ній ночуєм.

Теплий сніг із холодним дощем…
Ми наповнили один одного вщерть
Й коли хтось за дверима скаже: "Іще!",
Ми втечемо із дому.

Нарешті зима. Залишились самі.
У власних спогадах – на чужині.
Наче всередині падає сніг
І почуття – невідомі.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Воспаленья

Как сухие поленья…
Когда мечется день между снегом-дождем,
Когда небо услышало наши моленья
И весна перестала дрожать миражем –
Воспаляются воспаленья.

Как разбитые звенья…
Чтоб напомнить: за действием следует боль,
Чтоб напомнить: опасны, как травмы, стремленья,
Чтоб напомнить: как бой превращается в вой –
Воспаляются воспаленья.

Как гнилые коренья…
Ручейками – под землю – растаяла грусть,
Лишь остались осколками в теле мгновенья,
Чтобы вырасти снова в минуты, когда
Воспаляются воспаленья.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Що залишається після

Що залишається після?
Після дощу – краплі,
Які стікають під землю
І живлять коріння квітів.
А після весни – пісня,
Народжена вранці птахом,
Яку до заходу сонця
У лісі розносить вітер.

А що залишається після?...
Вичерпаних емоцій…
Завершеного роману…
І виконаної ролі…
Відчуженість – більша за близькість?
Ненависть – більша за пристрасть?
Щось лагідне – більше за відстань?
Щось тепле – сильніше болю?

Прокоментувати

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

Звернення до Бога

***
Розриваю обійми,
Відштовхую
І падаю вниз.
Може дорога з гори
Це і є шлях до Бога?

***
Хто поселив Бога на небо?
Йому там холодно і самотньо.
Лиш птахи пролітають у вирій,
А він ще пам’ятає драконів…

Це унизу – лагідне сонце,
А наверху – радіації пекло.
Спілкуватися із нейтрино?
Шукати порозуміння в протонів?

Пристрасті, війни, всілякі «сітки»,
Революції, як по нотам…
Спускайся, Боже, до нас на землю,
Погуляй з овечками разом.

Може ти – вівчар не найкращий,
Може іноді ти сумуєш,
Але сядем з тобою ближче –
Стане всім тепліше відразу.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Король

А что – король? Иллюзия власти.
И черно-белая клетка.
Шаг вправо – шаг влево. Какие страсти!
А шаг вперед – так редко.

А что – королю? Одиноко часто.
Давно ускакали кони.
Победа грядущая – призраком счастья –
Может о нем и вспомнят…

Что – для короля? Ожидать, сдаваться.
И рокировка поспешно.
И думать – ночами – «А как ей живется
Свободной маленькой пешке…»

Прокоментувати

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

Боль

Как проигранный бой –
Боль.
Как горящей свечой –
Боль.
Пересохший прибой –
Боль.
Полумертвый герой –
Боль.

Он уходит к другой –
Боль.
По улитке ногой –
Боль.
Из-под снега травой –
Боль.
На колени и в строй –
Боль.

Что мне делать с тобой,
Боль?
Встань и двери открой.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Измена

А что, если измена?
Потоки лавы по стенам.
Мутная кровь по венам.
Сохнет веточка вишни.

Отзвук чужой страсти.
Призрак чужого счастья.
Ломтики. Дольки. Части.
Третий. Ненужный. Лишний.

Ножницами – по нитям.
Ангелы, извините.
Было солнце в зените,
Теперь лишь отблеск заката.

Памятью – в наказанье.
Изменою – в назиданье.
Горькое осознанье –
Мы любили. Когда-то…

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Во вторник

Я буду любить тебя во вторник.
Тучи до края небо наполнят…
Деревья выпустят новые корни,
Тебя защищая и пряча.

Сплетут телефоны заговор черный…
Звери глубже забьются в норы…
Ты будешь задумчивый и покорный,
Я буду на грани плача.

Тебе понравилось жить в темнице,
Не замечать людей вереницы…
Только засохший цветок в петлице
О чем-то грустном напомнит…

Водой с потолка или шумным ветром,
Тревожным сном или словом запретным
Я приду к тебе за ответом!
Ты любишь меня во вторник?

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Гендерний вірш

Занадто розумний, щоб бути добрим.
Капають сльози із-під повік…
Це плачу я, бо я – лише жінка…
А ти – ні. Звичайно, ти ж – чоловік!

Занадто чутливий, щоб бути сильним.
І логіка твоя – повія з повій.
У мене, хоч інколи – серце ниє,
А твої страждання – всі в голові.

Занадто суспільний, щоб бути вільним.
Твій світ поневолив тебе навік.
А я – над світом, я все ж таки – жінка!
А ти – всього-на-всього чоловік…

Коментарі (3)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Тем, кто поймет

Словно ветра – стихли порывы, отошли от края обрыва,
И не пишут стихов с надрывом, потому что больше не верят.

Угнездились на скалах чаек, забывают, о чем кричали,
Их теперь уже не печалит, что бывают закрыты двери.

Будто не было горькой воли и не капали слёзы боли, –
Узнают свою нежность в поле и смеются над ней беспечно.

Они знают одно: где б ты ни был, будь то вымысел или небыль,
Возноси благодарность небу, что любовь не бывает вечной.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Незнакомые люди

Незнакомые люди становятся драконами.
Незнакомые люди становятся знакомыми.
Г.Л.Олди «Одиссей, сын Лаэрта»

Незнакомые люди становятся знакомыми.
Незнакомые люди становятся драконами.
Незнакомые люди становятся любимыми.
Незнакомые люди, уж лучше бы убили вы!

Незнакомые люди становятся крылатыми.
Незнакомые люди становятся расплатою.
Незнакомые люди становятся планетами.
Незнакомые люди становятся ответами.

Незнакомые люди становятся вселенными.
Незнакомые люди! Как жаль… Не уцелели мы.
Незнакомые люди, вы чуда не заметили.
Незнакомые люди… Уж лучше б мы не встретились.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

Вечером на веранде

Вечером на веранде я говорю:
Ты прав. Это не море, а лужа.
Ты прав, а я ошибалась,
Думая – ты мне нужен.

Вечером на веранде я повторю:
Ты прав. Это не солнце, а лампа.
Ты прав, а я размечталась.
А я сто раз неправа – в главном.

Вечером на веранде я промолчу:
Ты прав. И, разрывая на части
И прошлое наше, и будущее –
Я прокричу: ты прав! А счастлив?..

Коментарі (2)

Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Небезпека

В тобі – небезпека
І спека
Спалює ліс дощенту.

Я так помилялась!
Здавалось:
Ляжеш на землю дощем ти.

А в мèні – пустеля.
І стеля
Давить на плечі Атлантам.

Я мала надію
І мрію,
А ти володів талантом.

А ти володів мною…
Весною
Я стати бажала.

Та ти – небезпека
І спека
Паростки спалить без жалю.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

Голос з телефону

Я цілком розумію:
Напевно, в неї є діти,
І чоловік, і кішка,
А може навіть собака.

Щоразу я переконуюсь:
Її вини тут немає,
Вона безперечно має
Чемний приємний голос.

Але та пухнаста сонька,
Що звила гніздо у серці
І зараз керує мною –
Вона ненавидить люто

Чужу безневинну жінку,
Чий лагідний голос каже,
Коли я до тебе дзвоню:
«Ваш абонент недосяжний».

Прокоментувати

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

Стена

Между мной и тобой стена –
Выше крыш.
Я тоскливо роняю слёзы,
Ты молчишь.

Эту стену ни проломать,
Ни обойти,
Даже если б мы отыскали
Свои пути.

Даже если б мы научились
Опять не знать –
Всё равно между мной и тобой
Есть стена.

Если будут друг или враг
Вдруг нужны,
Приходи: посидим вдвоём
У стены.

Я с одной, ты с другой стороны
Сможем сесть,
Точно зная, что за стеной
Кто-то есть.

Так случилось, что были мы
Рождены
На двух пространствах одной
Этой стены.

Эта стена – испытание
Наших чувств.
А ты хочешь быть счастливым…
Я молчу.

Ты обречен, и я тоже –
Обречена.
Нам навсегда дана
Эта стена.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Роззброєння

Спочатку стріли – дрібні секрети
І таємниці – болючі ранки.
Моє роззброєння було довгим,
Допоки в вікна постукав ранок.

Списи – наступні – вразливі теми,
Комплекси, слабкості – грізна сила.
Усе без жалю я віддавала
І тільки вірити попросила.

А наостанок – меч із різьбою,
Важкий смертельний – ти спробуй втримай!
Ключі без бою подарувала
Вийшла і встала перед дверима.

Тепер ти можеш мене знищить.
Тепер ти можеш мене любити.
Я перед тобою і я чекаю.
А ти уже вирішив, що робити?

Коментарі (1)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Без надрыва

Ты не тот, кого я любила…
На твоих губах соль и раны…
Только море воды ушло,
А осталось – море песка.
Иногда возвращаться – рано.
Ты не тот, кого я любила.
Я не буду тебя искать.

Изменяются даже камни…
Даже ночь нуждается в звездах…
Иногда возвращаться – опасно.
(На Итаке не ждут Одиссея…)
Иногда возвращаться – поздно.
Изменяются даже камни.
Чтобы жать, сперва надо посеять.

Без надрыва страстей – чужие.
В Одиссее ты видишь героя,
А мне его просто жаль.
И в золе не ищут огня…
Мы уже не умеем строить…
Без надрыва страстей. Чужие.
Ты не тот, кто любил меня.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Для ненависті

Недостатньо для смутку
Лише вечірнього неба,
Замало для перемоги
Тільки сили сліпої,
Не вистачить для зневіри
Тіні в сонячну днину,
Одна краплина води
Спраглого не напоїть.

Усього буде замало:
І зради, і непокори.
Навіть зламаним криком
Не зможу тебе дістати.
Ватра перегоріла,
Залишились дим і попіл.
Не вистачить для любові!
А для ненависті ¬¬– достатньо.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Коли ти відчув владу?

Коли ти відчув владу?
Відразу? Чи трохи згодом?
Коли запитали: «Хочеш?»
І ти відповів: «Згоден!»?

Коли забуття закляття
Наділи тобі на шию?
Грізно спитали: «Зробиш?»
Прошепотів: «Не смію…»

Подарували мрію,
Занапастили душу…
Хитро спитали: «Твориш?»
Зніяковів: «Служу…»

Коли ти відчув владу?
Коли ти відчув втому?
Перепитали: «Прагнеш?»
Сказав: «Хочу додому».

Коментарі (3)

Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

Ім’я для собаки

Коли свічки схилять голови,
Коли сірники втратять полум’я,
Коли зневіра впаде зливою –
Залишиться в мене твоє ім’я.

І більше нічого, що можна втримати,
І більше нічого, що можна втратити.
Жодного слова, щоби молитися,
Жодної краплі, щоби заплакати.

Жодної стежки, щоб повернутися,
Жодної хати, щоб сторожити.
Треба купити собі собаку,
Щоб твоє ім’я залишилось жити.

Прокоментувати

Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.17