Автори /
Анна Зайцева (1980)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Осінь і таємниці
•
Настрій
•
Герои на руинах
•
Давай поиграем.
•
Одвічний мотив
•
Жертва
•
Відвикнути
•
За дверима
•
Белый кофе
•
Убить Спартака
•
Тепла відвертість
•
Осіння неможливість
•
Неіснуючому
•
Клітка клітини
•
Нарешті
•
Танго з дощем
•
Следы утраты
•
Ім’я для собаки
•
Моё утро
•
Про новизну
•
Яма
•
Нарешті зима
•
Воспаленья
•
Що залишається після
•
Звернення до Бога
•
Король
•
Боль
•
Измена
•
Во вторник
•
Звезда
•
Гендерний вірш
•
Тем, кто поймет
•
Незнакомые люди
•
Вечером на веранде
•
Небезпека
•
Голос з телефону
•
Стена
•
Роззброєння
•
Без надрыва
•
Для ненависті
•
Коли ти відчув владу?
•
Ім’я для собаки
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Осінь...
Дерева покажуть
Дерева покажуть
Ти – мій настрій травневий.
Ти – мій настрій серпневий.
Ти – мій настрій серпневий.
Пустынны руины Эллады:
Ящерицы – на солнце,
Ящерицы – на солнце,
Это – не чувства. Это – игра.
Давай поиграем.
Давай поиграем.
Коли б ти спитав:
«Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні?
«Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні?
Всі годинники б’ють на сполох –
Жертва!
Жертва!
Тепер головне – відвикнути.
Напевно, першому птахові
Напевно, першому птахові
Там, за дверима,
Море і тиша.
Море і тиша.
Трудно забыть горам,
Что они просто камни.
Что они просто камни.
Командовать войском, справлять триумфы,
Примерить награды, волнуясь слегка –
Примерить награды, волнуясь слегка –
Я пригадала дещо:
Там було дуже тепло.
Там було дуже тепло.
Від неможливості бути разом
Рвуться найтовщі канати.
Рвуться найтовщі канати.
Пробач, мій герою. Ти не існуєш.
Ти – неможливий. Ти – нереальний.
Ти – неможливий. Ти – нереальний.
Комусь –
Ядро й цитоплазму,
Ядро й цитоплазму,
Нарешті забула.
Було – не було…
Було – не було…
Танго з дощем…
Мокре волосся…
Мокре волосся…
На руинах не плачут,
А собирают камни.
А собирают камни.
Коли свічки схилять голови,
Коли сірники втратять полум’я,
Коли сірники втратять полум’я,
Это утро – моё.
Ты его не тревожь
Ты его не тревожь
І кожне нове місто –
Це просто нове місто.
Це просто нове місто.
Не проси у богов счастья –
Оно обманет
Оно обманет
Мокрий сніг… Сніг з дощем…
Ми прокинемось вранці спустошені вщент
Ми прокинемось вранці спустошені вщент
Как сухие поленья…
Когда мечется день между снегом-дождем,
Когда мечется день между снегом-дождем,
Що залишається після?
Після дощу – краплі,
Після дощу – краплі,
Розриваю обійми,
Відштовхую
Відштовхую
А что – король? Иллюзия власти.
И черно-белая клетка.
И черно-белая клетка.
Как проигранный бой –
Боль.
Боль.
А что, если измена?
Потоки лавы по стенам.
Потоки лавы по стенам.
Я буду любить тебя во вторник.
Тучи до края небо наполнят…
Тучи до края небо наполнят…
Ты упал в мой дом,
Как звезда.
Как звезда.
Занадто розумний, щоб бути добрим.
Капають сльози із-під повік…
Капають сльози із-під повік…
Словно ветра – стихли порывы, отошли от края обрыва,
И не пишут стихов с надрывом, потому что больше не верят.
И не пишут стихов с надрывом, потому что больше не верят.
Незнакомые люди становятся драконами.
Незнакомые люди становятся знакомыми.
Незнакомые люди становятся знакомыми.
Вечером на веранде я говорю:
Ты прав. Это не море, а лужа.
Ты прав. Это не море, а лужа.
В тобі – небезпека
І спека
І спека
Я цілком розумію:
Напевно, в неї є діти,
Напевно, в неї є діти,
Между мной и тобой стена –
Выше крыш.
Выше крыш.
Спочатку стріли – дрібні секрети
І таємниці – болючі ранки.
І таємниці – болючі ранки.
Ты не тот, кого я любила…
На твоих губах соль и раны…
На твоих губах соль и раны…
Недостатньо для смутку
Лише вечірнього неба,
Лише вечірнього неба,
Коли ти відчув владу?
Відразу? Чи трохи згодом?
Відразу? Чи трохи згодом?
Коли свічки схилять голови,
Коли сірники втратять полум’я,
Коли сірники втратять полум’я,