Індрик Звірик
Все присвячується Юлі Б.
Прихилив би до тебе оксамитове небо
Та відводиш ти погляд і кажеш: «не треба».
Зустріч
Вірші твої красиві, туга тобі до лиця.
Чом я, питаєш, сивий, чом не ношу кільця?..
Міст вигинає спину, чорний дихає Буг.
Що я тоді покинув, щойно лише відчув.
Ніби немає в світі жодної і тепер,
Ніби на мінному полі спікся невдаха-сапер.
Не боєць, не рубака – провінційний був хлоп,
Не перейшовши лану, хвацько викрикував: «гоп!»
Отже, опальний кесар, кесарево – тобі.
На шахівниці весело, але що не роби:
Стій соляним незграбою, вперто крокуй до мети, -
Вірші її красиві, ніжні її листи,
Ніби пісок крізь пальці, а чи вода жива,
Доля: завжди повертатись на чужинські жнива.