Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Індрик Звірик




Огляди

  1. Зустріч
    Вірші твої красиві, туга тобі до лиця.
    Чом я, питаєш, сивий, чом не ношу кільця?..

    Міст вигинає спину, чорний дихає Буг.
    Що я тоді покинув, щойно лише відчув.
    Ніби немає в світі жодної і тепер,
    Ніби на мінному полі спікся невдаха-сапер.
    Не боєць, не рубака – провінційний був хлоп,
    Не перейшовши лану, хвацько викрикував: «гоп!»
    Отже, опальний кесар, кесарево – тобі.
    На шахівниці весело, але що не роби:
    Стій соляним незграбою, вперто крокуй до мети, -
    Вірші її красиві, ніжні її листи,
    Ніби пісок крізь пальці, а чи вода жива,
    Доля: завжди повертатись на чужинські жнива.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. невчасність
    Страшно померти раптово.
    Тиск стрибає невдало.
    А ти в інтернеті до того ж
    Щось комусь не сказала
    І саме уривок фрази,
    Не набраний спритними пальцями
    Тебе турбує на фазі
    Коли нарізає кружальцями
    Перед очима лікар
    Білий та зосереджений
    І на мобільному клікає
    Виклик, допоки водій жене.
    Страшно раптово відчути:
    В ненабраних тих рядках
    Залишиться протиотрута
    До твого нещастя. Швидка
    Гальмує. Виклик лишається
    Без відповіді – так буває:
    Невчасність тобі вибачається
    Тому що зуммер триває...



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  3. скалічена пам’ять
    В цій майстерні спотворений час
    Чуйні пальці лікують і бавлять.
    Я приношу скалічену память
    Про якихось закоханих «нас».
    Зупинилися стрілки тоді,
    Коли ти відсахнулась лякливо
    І така за вікном була злива,
    Ніби світ розчинивсь у воді.
    Так нестримно дощило у місті:
    бігли геть стрімголов від дощів
    Парасолі, собаки і... листя
    З почорнілих і голих кущів.
    Тільки я притискаю міцніше
    Зволожнілі долоні до скронь
    Дощ змиває вітрини, афіші
    Та не в змозі залити вогонь.
    Що випалює серце і мозок, -
    Той твій погляд, останній, німий.
    У квітковій крамниці на розі
    Най чекають троянди зими.
    Бо вони не дістануться жодній
    З чорнобрових місцевих красунь
    А спотворену відчаєм пам’ять
    Я до часу в майстерню несу.



    Коментарі (9)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  4. Щодня
    Я бачу її щодня коли вранці
    Виходить свої поливати клематиси:
    І губи-ожини і лагідні пальці,
    Весь світ поряд з нею, мов зроблений з латексу.
    Стежиною сада проходить і яблука
    Здаються плодами ін'єкції ботоксу.
    До неї виходять смарагдові равлики
    І вітер вщухає від теплого голосу.
    Я кожного дня за-за паркану вслухаюся
    В ім'я, що вона вимовляє-наспівує.
    Я знаю її таємницю і каюся,
    І знову прихожу і подих затримую.
    Чужа Королівно, який він щасливий,
    Що так ти його окликаєш по імені!!!
    До мене звернулась лиш раз дратівливо,
    Тож жодного шансу уже не лиши мені
    І вижени геть навіть з тихої вулички,
    Якою надвечір додому вертаєшся.
    Дівчинонько, леленько, ладонько, Юлечко,
    Відбитком на серці моєму лишаєшся.



    Коментарі (10)
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  1. нічого
    Ані руки, ані намиста
    Вона від мене не бере ,
    Бо ж їй, Принцесі мого міста,
    Аніц не тре...
    Настоюю гірку на перцях
    й деревії.
    А хтось її трима за руку...
    А хтось її...



    Коментарі (8)
    Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

  2. жоржини
    Жоржини, залишені поспіх на твому порозі
    Нехай нагадають про ніжність жовтневу мою
    Про ранок мій жовтий в квітковій крамниці на розі
    Про тиху мелодію світла і тугу твою.
    Дитина, що схожа на мене, тобі не насниться,
    А жінка, що схожа на тебе, звичайно – не ти.
    Тримався, аж доки мені не затерпла правиця
    Писати і не відправляти коханій листи.



    Коментарі (9)
    Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
    Самооцінка: 3