Танок життя та смерті...

Я скажу, як молитву, склади твого імені
Я відцураюсь брехні та всіх істин простих
щоб народившись уранці з маленького сімені
пальцями свого коріння у тебе врости

жити в тобі невідомою досі рослиною
грунт для якої ти рясно сльозами змочив
і харчуватися поглядом,стогоном,слиною
щоб зацвісти тобі білим колись уночі

з кінчиків пальців твоїх розгалузитись квіткою
стеблами,стрілами рук піднести тебе до небес
пахнути болем,бажанням,травою,трояндою дикою
і пелюстками опалих губ осипати тебе

і відцвісти за цю ніч як весна,проминаючи
не залишивши тобі урожаю цілунків-плодів
ти,як земля,поглинаєш мене,обіймаючи
я відцвіту,я загину а ти? Що тоді?