Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олександр Дяченко (1955 - 2020)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-10 19:02:15 ],
на сторінці твору     "***"  

У них ПМЖ. 320 тисяч баксів - і домівка з присадибною ділянкою. Кредит - на 30 років.
У Кончі-Заспі під Києвом - 1,5 млн. Відчуйте різницю :-)
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-11 09:28:17 ],
на сторінці твору     "***"  

Дві пенсії на одну скромну селянську родину - це дуже-дуже багато. Спробуйте уявити. Витрачатись на усілякі мінеральні добрива чи корми для скотини не треба. Гнути спину - так само.
Відро картоплі нині коштує 5 грн. А це 7-8 кг екологічно чистого продукту. Собака з котом знайшли десь інший прихисток. Замість них приблудились інші, та вони щодня щось приносять. То нехай їдять :-)
Супутникове телебачення, радіоточка, телефон; вхідні дзвінки по мобільному - безкоштовні. Батьки могли б стати меценатами, та не дозволяє скромність. І на їхню пенсію живуть їхні діти. Це я та сестра.

Творчих успіхів, гарного настрою.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-11 09:36:44 ],
на сторінці твору     "***"  

Свого часу була пісня "Прощальний вальс" ("Когда уйдєм со школьного двора" і т.д. і т.п.). Непогані - як радянський кінофільм, так і сама пісня. Та воно все виявилось якимсь відірваним від справжнього життя.
Якщо ту пісню співали, то хори чи найманці-музики на шкільних вечорах. Танцювали вчителі, а нам хотілось шейків.

Творчих успіхів, гарного настрою.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-11 09:48:18 ],
на сторінці твору     "***"  

Я собі встановив правило: віршувати чесно. І про те, що викликає приливи серцебиття хай не у читача, а лише у мене - автора. Чесно, але з іронічно. Це для мене вже не стільки правило, як щось інше.
"Нам пєсня строіть і жить помогаєт". А мені - моє ставлення до життя і до всіх його тем і, як модно зараз писати, "викликів". І хай викликає воно, а не янголи :-)

Творчих успіхів, гарного настрою.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-11 10:02:40 ],
на сторінці твору     "***"  

Якщо не дуже поспішати, то можна самотужки заробити-придбати усе, що зробить життя цікавим і змістовним.
Коли посішати і встигнути більше, то треба спочатку мати якусь стартову складову майбутнього успіху.
Врешті-решт, все всім вдається. ІМХО :-)
Я не знаю, ким треба бути, щоб від життя отримувати самі лише проблеми. І, може, це не проблеми, а досить високі запити.
І їхня реалізація теж реальна. І не тому що якась радянська чи не радянська влада, ПР-івська чи якась інша, а тому що на цьому світі все реальне.
Стосовно потойбіччя поки що нічого сказати не можу. Вірш закінчився саме на ньому :-)

Творчих успіхів, гарного настрою.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-11 10:10:53 ],
на сторінці твору     "***"  

Вони обіцяли подарунки. Їм буде, з чим їхати, а нам на що розраховувати :-)
Я перебував у стані, схожому на стан дядька Юхима та тітки Палажки, три роки. Мене тягнуло додому весь період мого закордонного відрядження. А згадую я про нього мало не щодня.
То ЛГ, мабуть, кликав мене. І це було 25 років тому :-)
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-12 19:48:22 ],
на сторінці твору     "***"  

Майже так і не так. Можна узріти, а можна не узріти, бо я не даю настанов на іронію чи на серйозне сприйняття, і мої вірші не супроводжуються спеціально записаними оплесками або додатковими сугестивного впливу.
Ось у цьому, напевне, і весь драматизм.
Мені смішно, а читачу сумно.
Мені сумно, а читачу смішно.
Мене цікавить та чи інша тематика, а читача - чисто своя.
Ось і вся помилка.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-12 20:41:13 ],
на сторінці твору     "***"  

Погоджуюсь з Вами. Коментарі і висновки Ваші цікаві. Не тільки ці :-)
Я от тільки вагаюсь з визначенням одного висновку.
Він стосується патріотизму.
Особисто мені здається, що це теж - якась з форм патріотизму, коли певна частина населення покидає країну, бо у ній немає чого робити з такою владою і з такими умовами життя, які вона зумисно (чи внаслідок своєї політичної короткозорості) створює.
Шкода, ІМХО, що не може виїхати усе населення. Хто годував би тоді владу? За рахунок кого вона б багатіла? Та це неможливо. Хтось повинен залишатись. Село розбігається першим. За ним - міста і регіони. А щоб усі разом - то ні.
І ті, хто залишились, теж патріоти.

Творчих успіхів, гарного настрою.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-12 20:46:00 ],
на сторінці твору     "***"  

І локалізовано :-)
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-12 20:56:51 ],
на сторінці твору     "***"  

Застругуватись під філософів не намагаюсь :-), бо буде смішно, а питання не стільки смішне, як стратегічне.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-14 11:27:02 ],
на сторінці твору     "***"  

Я не знаю, наскільки цікавою для владі є європейська перспектива нашої держави. Особисто і виключно для неї вона може бути цікавою, бо це - "вихід у люди". Не всім депутатам і міністрам "світить" бути вічними на своїх місцях (бо коли вони при владі, то у них існує гарна шпарина для відвідування країн Євросоюзу - це їхній статус), і тому непогано було б, щоб у майбутньому ця європейська перспектива наблизилась до України.
А з другого боку, навряд чи вона цікавить владу. В умовах т.з. "залізної завіси" можна хазяйнувати у країні, як заманеться. Це і виходить, і не виходить, бо самі ж просилися у Європу. І нас вона побачила - я маю на увазі, що побачила майже всіх, починаючи з високопосадовців.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-14 11:36:39 ],
на сторінці твору     "***"  

Майстри компліментів зібрались :-)
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2012-05-14 11:42:10 ],
на сторінці твору     "***"  

Мені закидають про мою надмірну зацікавленість тематикою і, зокрема, про моє партійне віросповідання. А в мене його немає. Та не хотілось би у цьому зізнаватись. І я до того ж автор, який віршує (існує ж "жєнщина, которая пойот") - і нічого страшного у тому немає, що я вдаюсь до гіперболізації моєї зацікавленості. А мені гарно відомо те, що як не буде гіперболізації, то може зникнути і та крихта інтересу до минулого, яку я маю. І я почну віршувати про небеса, трави-покоси, тополині заметілі-завірюхи або шукати інші інтереси, як це роблять деякі автори, яким, ІМХО, хотілось би будь-чим, але заряджати акумуляторні батареї свого творчого потенціалу. Може, і я схожий на когось з них.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2020-06-12 13:50:45 ],
на сторінці твору     "***"  


Якось так складається докупи, що виходить таке, що бачимо.

Тонка грань між смішним і сумним. В сонетах так буває. Потім воно синтезується. А кодою ще і добігає до логічного або якоюсь мірою алогічного кінця.
Бути "на одній хвилі" якось нецікаво. І на двох - буває, що теж, якщо вони існують навіть окремо у часі та просторі.
На зразок "тут я, бачте, зарюмсаний лірик (лірник), а ось тут - я майстер інших полотен".
По-своєму балансує мій ЛГ - ні тут-ні там. Якась середина.
Ваша фраза про протилежні ефекти доречна. Важлива.

Теофіл Готьє. Мені приємна наявність будь-якої відстані до цього поета. Відстань теж є чимось спільним. Одна відстань, два кінці. А і Бе. Як у шкільних вправах з математики.
Вже можу дещо цитувати. Бо читав Т.Г. Сьогодні.

Попередній мій вірш писався сім років тому. У 2013-тому про події 1905-го. Не без певної частки гумору. Не такого, що "гиги". Якогось іншого.
А що потім було восени... Навряд чи я щось відчував. Майже за рік це досить складно.

Вдячний Вам за приділену увагу.

Творчих успіхів, гарного настрою.
Коментатор Олександр Дяченко, [ 2020-07-23 20:50:45 ],
на сторінці твору     "***"  


Багато чого кимось одним пишеться жартома або не дуже так щоб усерйоз, а кимось іншим - навпаки.
1   ...   12   13   14   15   16