Життя...Чомусь те слово так багато значить.
Чому?НЕ дасть відповіді на це уже ніхто...
Хіба що мала дитина,така наївна і проста,
Така ще не змарнована тим світом,тим життям.
Я часом мрію бути нею,знайти своє тихе я,
Не боятися бути собою,знаходити своє їм"я...
Я інколи себе питаю:Чому не діти ми отут?
Чому не можем голосно сміятись і плакати,
І тихо так страждати,щоб часом не почув ніхто.
Ми робимо щасливі лиця,а в кожного своя біда,
Свій хрест,свої страждання,своя покута і життя...

Що відчуваю,я не знаю...
Чому душа моя болить?
Чому те серце так страждлає?
Чому є я і оця мить?
Не розумію я нічого,
І відчуваю лиш одне...
Що все що є - є не для мене,
Що я лише абсурдна мить...

Я не страждаю,лиш сміюся,
Не відчуваю,лиш дивлюся,
Як лине час,як світ міняє,
Людей чужих,а потім знаю,
Що ви не будете зі мною знов.
Усе іде,усе минає і час пливе,
І світ міняє людей чужих,
А з ними і мене,а потім все...
І більш нічого,нема людей,
Є лише слово,залишене комусь...
А час іде,а час минає,
І світ чужих людей міняє,
А я сміюсь й не помічаю,
Що світ й мене отут міняє,
Коли отак стою й чекаю,
Коли й тебе вже поміняє...
А час іде,а час минає,
І світ чужих людей міняє,
А з ними і тебе,й мене...
Минає час і світ змінився,
Немає нас,поволі сниться,
Що час іде і час минає,
Ми вже чужі і нас немає...

І знову день,і знов прощання,
В очах загублене "Папа",
Загублені думки,вінець мовчаня.
Де буду завтра я й де будеш ти?
В серці вичитали "Коханя",
Чи змінить щось...
Ти знов далеко,знову телефони,
Дурні гудки мов первісники біди,
Твій голос загубився...
Як зробити так,щоб тебе знову віднайти?
А потім спокій,дихаю печалю,
Лиш смс рятує від біди,
Жити важко,вирок твій коханя,
Ношу цю я мушу з гордістю нести.

Чому заплакана?Не знаю...
Чому душа болить?Страждаю
Сиджу удома ледь жива,
Кусаю губи,прощавай...
Ти не прийдеш до мене більше.
Не будуть ночі повні сміху,
Твоє життя не з того світу,
Ти як прийшов так і пішов.
Та тінь твоя ще тут літає.
Не будеш вже стояти поруч,
Не скажеш ти що з тебе досить,
Що я погана,потім з сміхом...
Всерівно скажеш що твоя.
А я ще досі посміхаюсь,
Кажу твоя,хоч нас немає...