***

Я часто буваю змученим,
крихти хліба мов краплі воску,
простуда, війна, розлучення,
все так складно, хоч все так просто.

Я часто буваю втраченим
і думками далеко від тебе,
запізнився на перше побачення,
задивився на синє небо.

І все би нічого, та звідкись
голос літа і голос спокою
все ще манить засохлими квітами
у душі, і… твоєю рукою,

І твоїми устами гарячими,
колосками у полі тихому,
я спізнився на перше побачення,
…краплі воску – хлібними крихтами.

20.04.11р.

Любити її, любити її, любити,
розплавити лід, залишити слід
у митях.

Залишити слід солоний,
залишити слід солодкий.
Який солодкий цей… стогін,
який солоний цей… дотик.

2011р.

Та ні, це зовсім ще не поцілунок,
Хоч очі можуть більше ніж слова,
Проходиш повз,- все змінює керунок, -
Спочатку серце, потім голова.

Спочатку сонце вигляне з-за хмари,
А потім думка: Спалишся, згориш!
Ні, вдягну краще чорні окуляри,
Не сліпить...
краще, -
що не говори. :-)