Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Костянтин Кавафіс (1863)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-02-23 23:53:16 ],
на сторінці поезії     "СТЕНЫ"   Кавафіс Костянтин

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2007-01-18 11:53:43 ],
на сторінці поезії     "В ОЖИДАНИИ ВАРВАРОВ"   Кавафіс Костянтин

В ОЧІКУВАННІ ВАРВАРІВ

- Чого чекаємо, зібравшись тут, на площі, ми?
- Сьогодні в місто прибувають варвари.
- Чом бездіяльним є Сенат? Сенатори
чому сидять і не законодавствують?
- Сьогодні в місто прибувають варвари,
тож нащо нам Сенат з його законами?
Ось прийдуть варвари й дадуть закони нам.
- Чому наш Імператор встав удосвіта?
Чому на троні, у міських воротах він -
в короні золотій, при всіх регаліях?
- Сьогодні в місто прибувають варвари,
й проводиря їх Імператор наш очікує,
щоб піднести йому сувій пергаментний,
в якому наперед описані
усі звання врочисті, і всі титули.
- Чому з ним консули обидва, й претори
зрання в розшитих сріблом тогах багряних?
Чому на них браслети з аметистами?
Чому в руках їх жезли, що прикрашені
коштовним срібним, золотим чеканенням?
- Тому, що нині тут очікуються варвари,
а варварів купують за коштовності.
- Чому ж ніде не видно наших риторів
і звичної не чути красномовності?
-Тому, що нині тут очікуються варвари
а красномовство варварів виснажує.
- А чим сум'яття пояснити несподіване,
облич розгубленість? І те, що вулиці
і площі так раптово обезлюдніли,
і що в будинках мешканці сховалися?
- Та тим, що сутеніє вже, а варвари
не прибули. А ще гінці розіслані
з кордонів шлють: нема вже в світі варварів.
- Та як нам бути, жити як без варварів?
Вони для нас подобу мали виходу!

К.Кавафіс 1904 р

Переклад: з грецької Генадій Шмаков (1940-1988),
Йосиф Бродський (1988),
з російської В. Ляшкевич (2000)
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2007-01-18 14:23:12 ],
на сторінці поезії     "БОГ ПОКИДАЕТ АНТОНИЯ"   Кавафіс Костянтин

Бог покидає Антонія
Коли ти раптово чуєш, опівночі,
процесії співи незримої, мірне
подзвякування цимбалів - не ремствуй
на зниклу удачу, на те, що вся праця
прахом пішла, і всі плани, усі сподівання.
Ти не оплакуй їх надаремно, а тільки
вимови мужньо "прощай" уві слід їй -
тій, що тебе покидає, Олександрії.
І головне - ти себе обманути не пробуй -
що усе мряка була, і химерності слуху,
що так здалося тобі - себе не принижуй.
Мужньо і твердо, як личить тому, кому щедро
булó подароване долею дивне це місто -
йди до вікна, прочини його, - вслухайся,
хай і з прихованим страхом і відчаєм,
але без сліз, і того нутряного тремтіння,
вслухайся в радість останню твою, у звучання
незримої тої процесії, звідки цимбали
мірно видзвонюють, линуть мелодії, співи,
і попрощайся навіки із нею,
що покидає тебе, Олександрією.

Переклад з рос. В.Ляшкевича