Гублю випадково нитки.

Із лілії на лілію по озері.

Втрачаються мости.

Втрачається свідомість

від запаморочливих запахів

морської солі в ванній.

Так починається ніч,

без втоми й сновидінь,

без алкоголю й світла.

Молюсь Пречистій.

І сама Пречиста

вже після ванни.

Ніч розпочато —

і хронос грає в дати,

І дума Бог, чи дати

їм день прийдешній?

На карті з топосів

сміються ангели,

розпушуючи пір’я скрізь,

і навіть спереду:

“Дай, Боже, середу!

Дай грішникам утіх!”

І що вже втрачені мости,

як Бог відкаже “ні”?

А нитка в’яжеться

ще кимось в піднебессі.

Чи, може, Зевсом...

По маршрутці дзвеніло дін-дон

Альо! Діма/Артьом/Петро/Антон


Сидиш

Заклеєний рот мовчанням

Сюди ж

Збігають думки до чаю


Пройшов

Знову той час од світання

Про щось:

Вечір і місто. Тумани


Пролетіло авто повз любов

Те ле фон

Якщо у тебе є в руці синиця -

То десь у небі журавель.

І в тебе лише один вихід:

Заробляй на літак.

Колись своє "ко-ко"

Сказала Шанель.

Але то вже інше резюме...

Наше герменевтичне коло
Замкнулося на взаємному "сенс".
Життя, куди ти біжиш?
Між моїм-твоїм диханням
У ненашому простяцькому "се...
Тоді, коли ти мовчиш.
Квіти живуть між годинами.
У цьому хіба/що/де/як є секс?
Чом ти так тихо мовчиш?

Свисток. Стартуй. Вінчання.

Синонімія там, де хочу Я!

За вазою - два "Ч" Стендаля.

Все починалося з нуля.



Абзац. Травестія. Мажор.

Акунін вигляда з-за хмари.

Рожевіє під ним нове Пежо,

Якому усміхається Феррарі.



Кінець - це зовсім не фул-стоп.

Їх тричі - це новий початок.

Кому всміхалося Пежо?

Це загадка сімох печаток...



Вже тричі Гоголь проспівав.

Світало в потарасовій добі.

Вишневий вітер обдував

Чиєсь рожевеньке "Мерсі".