Птахами римськими

На протертих шинелях…

Індуськими знаками

Спотвореними дзеркалом

арійських гієн… Пактами…

вони змушують нас мовчати!

А Вам треба

Спати!!

Ви чуєте мене?!

Ха… Ха…

Ха… Ха…

Спати…



Почнемо з тебе, Старшенький?

Щоб потім не було боляче –

Поцілунком у лоб

З капсулою ціаніду…

А на ранок – в мішок,

Щоб не було і сліду…



Ну, нічого, тихіше…

Не бійтесь, малята…

Вкриє Вас тепла ковдра,

Буде чим… загортати

вранці, холодних,

Поки в коконі рейд…

Не зупинить гестапо

Ні Зиґмунд, ні Фрейд!

Помер, як Ви…



Хто доб’є Ваших Янголів

арканом слюди?

Я до Вас повернусь,

Але вже не сюди…



«На добраніч» скажу,

Не закривши дверей…

А у відповідь, Ехо:

«Татусю,

ARBEIT

MACHT

FREI? »

Торбинка в кишені дзвенить,
Як мелодія срібних…
Шумить
Голос Юди
Та каже,
Що більше не буде бідних…

Розбестився плачем монет
У теорію зради…
Корсет
Вже не втримає
Їх та мене
В амброзіях влади…

Двадцять дев’ять,
Як вето, віддам
До себе подібним…
Ґвалтівникам
Десять досить:
Незайманих
Куплять дітей,
Щоб втілити в життя
Ряд бездушних ідей…
Хай сочиться і лімфа,
І кров із дірок?
Хай сміються мімічно вони
Лакмусом єхидним!

П’ять аргентум повіям
У дар, сім – злочинцям…
Товар? Їхні душі
Для мене – товар!
Решту – в борг
Фарисейським щурам…
Хай трамбуються
Ними по вінця!

За тридцяту придбаю
Канат
Для нерівного бою…
Стигмат
На собі не побачу…
Невагомістю шиї
Тріщатиме
Гак наді мною…
Бо ж ми – лЮДИ…