Із натовпу вихоплюю лице,
Що світиться зсередини несміло.
І, мабуть, вже зважаючи на це,
Лечу, немовби одягнула крила.

Привітний погляд і тепло очей
Зробили мимохіть належну справу,
Неначе хтось, підставивши плече,
Не дав упасти в кропиву лукаву.

Як вистачає інколи в житті
Лиш погляду чи доторку-підмоги,
Щоби усе, що маєш на меті,
Збулося й привело до перемоги.
29.01.15