Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Мацуцький

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-01-03 13:09:45 ],
на сторінці поезії     "Ялинонько "   Мацуцький Володимир

Дякую за детальний аналіз «Ялиноньки». Дійсно Раїса Адамовна Кудашова (псевдонім Е. Карельська) є авторкою дуже популярних віршів «Ёлочка», а автором чудової музики Леонід Карлович Бекман. Про це я вказав у першій публікації на Поетичних Майстернях ще 24 грудня 2008 року, і має 8607 переглядів. На цій сторінці (подивіться, будь ласка її) автори Поетичної Майстерні у більш лагідному стилі провели повний аналіз вірша. Додам до цього, вірш писався разом з дітьми театру-студії «Бард», і не є перекладом з російської «Ёлочки».
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-01-03 13:25:18 ],
на сторінці поезії     "Ялинонько "   Мацуцький Володимир

Друга публікація «Ялиноньки» дає можливість популяризувати відео виконання пісні дітьми театру-студії «Бард».
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-01-03 21:20:00 ],
на сторінці поезії     "Ялинонько "   Мацуцький Володимир

Олено, ціную Ваш гумор. Тепер я розумію чому Кудашову не хотіли прийняти у спілку письменників, вона не сама написала, а переклала на російську з української Ялиноньку. А взагалі-то Ви праві, діти, які були співавторами тексту, як і я, знали вірш Кудашової. Та не дивлячись на співпадіння, я вважаю Ялиноньку не перекладом, а за темою віршів Кудашової. Дуже радий спілкуванню з Вами. Ще раз дякую.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-01-06 12:59:46 ],
на сторінці поезії     "В траві ховався коник"   Мацуцький Володимир

Дякую за підказку. Дійсно слово «стрибунця», яке має наголос на кінці слова, більше підходить до розміру, але робить цей рядок непомітним серед інших. Пропоную порівняти два варіанти:
Та й з’їла кОникА/ v-v-v- (ямб)
Та й з’їла стрИбунцЯ/v-v-v- (ямб),
Тобто розмір не міняється, але у випадку «коника» є можливість скандувати, що для співу важливо, у випадку «стрибунця» такої можливості немає, оскільки слово починається не з наголосу. Тому я не скористався перекладами, написаними раніше. Щиро дякую.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-01-14 18:38:13 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Ляшкевич Володимир

Заздрю. Не всім випадає можливість писати про таких жінок.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-01-18 08:53:25 ],
на сторінці поезії     " Із 70-тих"   Ляшкевич Володимир

Це і мої спогади. Дуже сильно. Дякую.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-02-10 21:35:59 ],
на сторінці твору     "Контроверсійне – 6"   Бойко Володимир

Стисло і правдиво.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-02-17 20:03:42 ],
на сторінці поезії     "Злодій Світ"   Мацуцький Володимир

Дякую, радий знайомству, щасти і Вам.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-05-03 13:12:03 ],
на сторінці поезії     "Напівсплячі цивілізації"   Мацуцький Володимир

Ні, не є. Кістки чорні не бувають.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-05-04 07:00:48 ],
на сторінці поезії     "Напівсплячі цивілізації"   Мацуцький Володимир

Дякую. Ваші коментарі мені допомагають.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-05-22 18:47:08 ],
на сторінці поезії     "Птахи"   Черкаський Кока

Є не дотримання розміру, це навмисно?
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-06-04 13:23:04 ],
на сторінці поезії     "Династія крадунів* "   Мацуцький Володимир

Відгук-есе на вірш Володимира Мацуцького «Династія крадунів»
Вірш Володимира Мацуцького «Династія крадунів», який сам автор влучно назвав «римованим есе», є надзвичайно гострим і болючим дзеркалом сучасної української дійсності. Це не просто поезія для естетичного задоволення, а відвертий громадянський маніфест, крик душі людини, якій невимовно болить доля власної країни.
Мене глибоко вразило те, як безкомпромісно автор порушує тему «внутрішнього ворога». Сьогодні, коли Україна веде запеклу боротьбу за виживання протизовнішнього агресора, питання внутрішньої гнилі — корупції, кумівства та мародерства — стає питанням національної безпеки. Мацуцький використовує дуже сильне слово — «династія». Ця метафора підкреслює найстрашніше: корупція в певних колах стала не просто випадковим гріхом, а спадковою хворобою, культурою, що передається від батьків до дітей разом із владними кріслами.
Автор чітко вказує на коріння цього зла — «проросійські звалища» та радянський спадок ментальності, де держава сприймалася не як спільний дім, а як корито для особистого збагачення. Цинізм цих «династій» під час війни досягає апогею. Поки одні віддають останнє й гинуть на фронті, інші — набивають кишені гуманітарною допомогою та хабарями. Поет змушує задуматися: чи можна перемогти ворога на полі бою, якщо в тилу систему роз'їдають хробаки корупції?
Цей твір залишає важкий, але протверезний посмак. Він не закликає до зневіри, а навпаки — є закликом до суспільної зрілості та очищення. На мою думку, «Династія крадунів» — це важливе поетичне попередження про те, що справжня перемога України відбудеться лише тоді, коли ми вирвемо з корінням не лише зовнішню агресію, а й внутрішнє мародерство.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-07-12 16:28:59 ],
на сторінці поезії     "Пливе Земля - всього живого човник"   Мацуцький Володимир

Поранена ноосфера: чому людський розум топить власний човен?
Вступ: Крихкість у безмежності
У безмежному, холодному й здебільшого німому космосі наша планета схожа на диво. Сто років тому видатний український мислитель Володимир Вернадський описав її як складну, живу систему біосфери, яка закономірно еволюціонує у ноосферу — сферу людського розуму. Учений вірив, що розум стане тією великою силою, яка гармонізує світ. Проте сьогодні, крізь призму поетичного слова Володимира Мацуцького, ми бачимо зовсім іншу картину. Його метафора «Пливе Земля – всього живого човник» [1] звучить уже не як науковий термін, а як тривожний SOS із капітанського містка корабля, що зазнає аварії.
Основна частина: Парадокс людського «прогресу»
Вернадський бачив у людстві потужну геологічну силу. Ми дійсно навчилися змінювати русла річок, розщеплювати атом і виходити у відкритий космос. Але чи став цей поступ виявом справжнього розуму? Поезія Мацуцького дає гірку й відверту відповідь: «не дійшло до розуму землян». Людина XXI століття виявилася технократичним гігантом і водночас духовною сліпою істотою.
Замість квітучої ноосфери ми створили глобальне звалище та конвеєр смерті. Світ, який колись щедро «дарував майбуття», тепер задихається. Автор вірша з болем перелічує головні «здобуття» сучасної цивілізації: «ракета, дрон, гармата, бомба». Це страшний парадокс нашого часу. Людський геній, здатний лікувати хвороби та досліджувати зірки, витрачає мільярди ресурсів на те, щоб вигадати досконаліші інструменти для вбивства собі подібних. Сміття, яке тепер «крутиться над головами» [1] у космосі — це матеріальне втілення нашої духовної нечистоти.
Кульмінація роздумів: Коли змовкають боги
Особливо глибоким є філософський докір поета щодо нашої невдячності. Люди звикли просити порятунку у вищих сил, забуваючи про те, що тримає їх на цьому світі щодня. «Земля їх годувала, а не боги», — пише Мацуцький, нагадуючи про первинність нашого зв'язку з природою. Коли людина нищить ліси, забруднює океани та випалює землю вибухами ракет, вона вбиває власну матір. Жодна релігія — «індус то, християнин, чи юдей» [1] — не виправдовує того «нелюдства людей», яке ми спостерігаємо під час сучасних жорстоких воєн. Ми закрили свої серця «злості пломбою», добровільно віддаючи планету на поталу метафізичному злу, «щоб кров'ю біс на небі впивсь».
Висновок: Останній шанс для пасажирів
Ноосфера Вернадського — це не просто автоматичний етап розвитку, це іспит на зрілість, який людство наразі провалює. Вірш «Пливе Земля – всього живого човник» [1] є дзеркалом, у яке сучасній цивілізації важко, але необхідно подивитися.
Планета вже втрачає сили. Наш космічний човник — один на всіх, і в ньому немає рятувальних шлюпок. Ми не можемо переселитися на іншу планету, коли остаточно зруйнуємо цю. Творча сила людського розуму має терміново перемогти руйнівну силу нашої агресії. Схаменутися, зупинити війни, залікувати рани Землі — це єдиний спосіб зберегти наш спільний корабель від затоплення у безкінечному всесвіті.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-08-15 11:09:32 ],
на сторінці поезії     "Я України громадянин"   Мацуцький Володимир

На жаль, були, коли, навіть не помічали того, що стоїмо на колінах, коли бунти були проханням помилувати, а не опором; коли ті, хто намагався підняти весь народ розстрілювались, або засилались до Сибіру на очах у того ж народу. Навіть і у сучасній Україні є ті, що стоять на коліна, яких намагаються підняти «Революція на Граніті», «Помаранчева революція», «Революція Гідності» і діючий зараз «Картонний Майдан». Та й за часів Незалежності влада не належить народу.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-08-15 19:27:13 ],
на сторінці поезії     "Я України громадянин"   Мацуцький Володимир

Розумію Вас і вірю, що Ви не стояли на колінах ні фізично, ні духовно. Вірю, що Ви брали участь у Євромайдані (Революції Гідності). Вірю, що Ви достойний громадянин України, як і мільйони українців. І я радий, що є такі люди, як Ви. Та не все так, як хотілося б не тільки мені, а і мільйонам українцям. Ми дуже м’які до своїх ворогів, «вороженьків», як співається у Гімні. Ми дуже толерантні до «ждунів», «ухилянтів», казнокрадів і звичайних крадіїв. Нас ще давить голодомор спланований Москвою, коли ми вмирали від голоду, а не від кулі. І про все це треба говорити і писати, інакше все може повторятись і повторятись. Вжитий образ «народ, що піднявся з колін» вважаю правильним. Це дає пояснення рудиментам українського суспільства.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-08-20 14:11:20 ],
на сторінці поезії     "Я України громадянин"   Мацуцький Володимир

Трансформація вірша «Я України громадянин» у пісню відбулася завдяки самому автору, Володимиру Мацуцькому, який є не лише поетом, а й відомим бардівським виконавцем і лауреатом фестивалів авторської пісні. Перетворення тексту на музичний твір пройшло через кілька важливих етапів. [1]
1. Створення музичної основи та співавторство
Вірш отримав мелодійне гітарне обрамлення завдяки спільній творчій роботі. [1]
• Музика: Володимир Мацуцький написав її у співавторстві з композитором Юрієм Востровим.
• Жанр: Твір перетворився на бардівську/громадянську пісню-маніфест, де головний акцент зроблено на чіткому, маршовому ритмі, сильному вокалі таглибокому змісті тексту. Музика виконується під акустичну гітару (основні акорди пісні: Hm, G, F#). [1, 2]
2. Еволюція тексту та новий варіант
Як це часто буває з барикадною поезією, з часом пісня трансформувалася відповідно до викликів, які постали перед Україною. Пізніше Мацуцький створив оновлений варіант композиції під назвою «Славлю звитяжність моєї країни». [1]
У пісенній версії з'явився динамічний і закликаючий приспів:
«Вперед, вперед – за України долю!» [1]
Текст адаптували під жорсткіші реалії боротьби за незалежність, посиливши
антивоєнні та патріотичні акценти (зокрема, додалися рядки про те, що на українській землі «не буде москаля тут і ноги»). [1]
3. Візуалізація та дитячий театр «Бард»
• Володимир Мацуцький є керівником дитячої театр-студії «Бард» у Києві. Створена ним пісня стала частиною репертуару та виховного процесу для молоді, яка навчається патріотичного бардівського мистецтва. [1]
• Автор власноруч змонтував та опублікував відеокліп на цю пісню. Ознайомитися з виконанням і подивитися відеоматеріал можна безпосередньо на офіційному YouTube-каналі «Владимир Мацуцкий». [1]
Музична форма перетворила особистий вірш-роздум на гучний колективний гімн, який легко підхоплюється слухачами завдяки куплетно-приспівній структурі та
• виразним гітарним акордам.
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-09-06 16:22:38 ],
на сторінці поезії     "Досі в роздумі Всевишній"   Мацуцький Володимир

Ви часто їм користуєтесь?
Коментатор Володимир Мацуцький, [ 2026-09-12 12:24:17 ],
на сторінці поезії     "Досі в роздумі Всевишній"   Мацуцький Володимир

Вірш «Досі в роздумі Всевишній» — це потужна світоглядна поезія. Вона знімає з людини інфантильне очікування «дива з неба» та перекладає тягар історичного вибору на плечі суспільства. Для Мацуцького «роздуми Бога» — це не байдужість, а найвища форма довіри до людського розуму та волі.
1   ...   6   7   8   9   10