Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Артур Томський (1971)
Коли мені сумно - я експериментую з життям, коли йому сумно - воно експериментує зі мною!
Пірнаю і виринаю де Бог пошле.
А колись давно жив у Львові...

Інфо
* Народний рейтинг 4.557 / 5.38
* Рейтинг "Майстерень": 4.410 / 5.36
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Переглядів сторінки автора: 23745
Дата реєстрації: 2008-01-31 06:11:28
Звідки: Росія, Тюмень
Школа та стилі: Вільне письмо (з повною втратою кордонів і берегів)
У кого навчаюсь: Р. Гузій, Й. Бродський, Бу-ба-бу, Пропала грамота, Нова дегенерація, Четвер
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2018.06.30 11:31
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Народився 1971 року на Черкащині, закінчив історичний факультет Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (1993). Зараз мешкаю в Росії, м.Тюмень. Держслужбовець.

Найновіший твір
Шлях
Наші жили дрижали від вітру альтовими струнами,
у осінньому присмерку чайки надсадно кричали.
Ми ступали по берегу вкритому стертими рунами
і шукали полишені кимось, не наші, причали,

і ступали по берегу наче вугіллі багряному,
без поваги, наосліп, гуму повітря рвали.
Хтось загруз у петлі, як в безвиході я тону.
Ми шукали полишені кимось, не наші, причали.

Кораблі, наче бидло останнєє, мірялись щоглами
і, не дивлячись в слід нам, тихо бортами хитали.
На їх відповідь вже не шукали питання ми,
а шукали полишені кимось, не наші, причали.

Посивіли світанками ті, хто лишився одним із нас,
віднайшовши пустими очима баж`ане. Мовчали.
І тоді змилостивилось море, проковтнувши в раз
непотрібні тепер і полишені кимось причали.