Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Артур Томський (1971)
Коли мені сумно - я експериментую з життям, коли йому сумно - воно експериментує зі мною!
Пірнаю і виринаю де Бог пошле.
А колись давно жив у Львові...




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  Шлях
    Наші жили дрижали від вітру альтовими струнами,
    у осінньому присмерку чайки надсадно кричали.
  • •  Етюд №16. Спроба і покарання (псевдопатетика)
    Надто довго у Бога
    просив Любові…
  • •  Етюд №17. Листи до себе.
    На скін зими пишу собі листи.
    Ретельно. Без зворотної адреси.
  • •  Етюд №14. Несвоєчасність пориву
    Десь за обрієм вже починається шторм,
    блискавиць ще не видно і грому не чути
  • •  Школа героїв скликає усіх на урок
    Школа героїв скликає усіх на урок,
    знову навчатимуть ліпших науці вмирати,
  • •  Підпилий дяк
    Щоб чашу переповнити терпіння -
    доллю вином, залишеним з причастя,
  • •  Осягнення неможливостей
    сягати ниток небосхилу
    порвати гострим їх крилом
  • •  Ніж
    Звичайнісінький ніж
    кухонний
  • •  Втеча №2
    Із проклятого раю
    втікаю один
  • •  Втеча №7
    Розхристана душа, утратив спокій.
    Убогий рай вчорашнього «Прости»
  • •  Етюд №3 (Пошук бажань)
    Крилаті фрази відлітають в ірій.
    Безкрилі мудреці давно мовчать.
  • •  Не розпалена ватра
    Не розпалена ватра
    померла
  • •  Проповідник
    Коротка розповідь.
    Замріяне лице.
  • •  Я першим був...
    Я першим був
    не твій,
  • •  Металева киця
    Металева киця грається клубочком,
    металева киця тулиться до ніг.
  • •  Етюд №9 (пошуки порятунків)
    І у серцях
    немає нам рятунку
  • •  Осіннє
    Балансувати на дротах,
    зогнилих дошках і колодах,
  • •  Етюд №7 (Шляхи уверх)
    Ікарів тьма,
    летять мов рій – до Сонця,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки