Автори /
Артур Томський (1971)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Шлях
•
Етюд №16. Спроба і покарання (псевдопатетика)
•
Етюд №17. Листи до себе.
•
Етюд №14. Несвоєчасність пориву
•
Школа героїв скликає усіх на урок
•
Підпилий дяк
•
Осягнення неможливостей
•
Ніж
•
Втеча №2
•
Втеча №7
•
Етюд №3 (Пошук бажань)
•
Не розпалена ватра
•
Проповідник
•
Я першим був...
•
Металева киця
•
Етюд №9 (пошуки порятунків)
•
Осіннє
•
Етюд №7 (Шляхи уверх)
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Наші жили дрижали від вітру альтовими струнами,
у осінньому присмерку чайки надсадно кричали.
у осінньому присмерку чайки надсадно кричали.
Надто довго у Бога
просив Любові…
просив Любові…
На скін зими пишу собі листи.
Ретельно. Без зворотної адреси.
Ретельно. Без зворотної адреси.
Десь за обрієм вже починається шторм,
блискавиць ще не видно і грому не чути
блискавиць ще не видно і грому не чути
Школа героїв скликає усіх на урок,
знову навчатимуть ліпших науці вмирати,
знову навчатимуть ліпших науці вмирати,
Щоб чашу переповнити терпіння -
доллю вином, залишеним з причастя,
доллю вином, залишеним з причастя,
сягати ниток небосхилу
порвати гострим їх крилом
порвати гострим їх крилом
Звичайнісінький ніж
кухонний
кухонний
Із проклятого раю
втікаю один
втікаю один
Розхристана душа, утратив спокій.
Убогий рай вчорашнього «Прости»
Убогий рай вчорашнього «Прости»
Крилаті фрази відлітають в ірій.
Безкрилі мудреці давно мовчать.
Безкрилі мудреці давно мовчать.
Не розпалена ватра
померла
померла
Коротка розповідь.
Замріяне лице.
Замріяне лице.
Я першим був
не твій,
не твій,
Металева киця грається клубочком,
металева киця тулиться до ніг.
металева киця тулиться до ніг.
І у серцях
немає нам рятунку
немає нам рятунку
Балансувати на дротах,
зогнилих дошках і колодах,
зогнилих дошках і колодах,
Ікарів тьма,
летять мов рій – до Сонця,
летять мов рій – до Сонця,