Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Артур Томський (1971)
Коли мені сумно - я експериментую з життям, коли йому сумно - воно експериментує зі мною!
Пірнаю і виринаю де Бог пошле.
А колись давно жив у Львові...




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Шлях
    Наші жили дрижали від вітру альтовими струнами,
    у осінньому присмерку чайки надсадно кричали.
  •   Етюд №16. Спроба і покарання (псевдопатетика)
    Надто довго у Бога
    просив Любові…
  •   Етюд №17. Листи до себе.
    На скін зими пишу собі листи.
    Ретельно. Без зворотної адреси.
  •   Етюд №14. Несвоєчасність пориву
    Десь за обрієм вже починається шторм,
    блискавиць ще не видно і грому не чути
  •   Школа героїв скликає усіх на урок
    Школа героїв скликає усіх на урок,
    знову навчатимуть ліпших науці вмирати,
  •   Підпилий дяк
    Щоб чашу переповнити терпіння -
    доллю вином, залишеним з причастя,
  •   Осягнення неможливостей
    сягати ниток небосхилу
    порвати гострим їх крилом
  •   Ніж
    Звичайнісінький ніж
    кухонний
  •   Втеча №2
    Із проклятого раю
    втікаю один
  •   Втеча №7
    Розхристана душа, утратив спокій.
    Убогий рай вчорашнього «Прости»
  •   Етюд №3 (Пошук бажань)
    Крилаті фрази відлітають в ірій.
    Безкрилі мудреці давно мовчать.
  •   Не розпалена ватра
    Не розпалена ватра
    померла
  •   Проповідник
    Коротка розповідь.
    Замріяне лице.
  •   Я першим був...
    Я першим був
    не твій,
  •   Металева киця
    Металева киця грається клубочком,
    металева киця тулиться до ніг.
  •   Етюд №9 (пошуки порятунків)
    І у серцях
    немає нам рятунку
  •   Осіннє
    Балансувати на дротах,
    зогнилих дошках і колодах,
  •   Етюд №7 (Шляхи уверх)
    Ікарів тьма,
    летять мов рій – до Сонця,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки