Автори /
Микола Вінграновський (1936)
Рубрики
/ 1957 рік
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
ЗОРЯНИЙ ПРЕЛЮД
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ СОНЕТ
•
СЛОВО ДИМАРЯ
•
КАННИ
•
МОЄМУ МОРЮ
•
* * *
•
ВОГНЕННА ЛЮДИНА
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ти — вся любов. Ти — чистота,
Довірливість благословенна.
Довірливість благословенна.
Боюсь поворухнутись… тишина…
Я ще не знав такої легкості й свободи:
Я ще не знав такої легкості й свободи:
В тихім світлі нічних заграв
Пахло море вечірнім сіном…
Пахло море вечірнім сіном…
Синій сон у небесному морі,
Сплять часи, і віки, і літа.
Сплять часи, і віки, і літа.
Я думаю, як і чиню,
Але скажи, хіба це горе,
Але скажи, хіба це горе,
За селом, за посірілим тином,
В лопухах великої весни,
В лопухах великої весни,
Сто чорних димарів на Батьківщині.
Сто світлих гімнів рідної землі!
Сто світлих гімнів рідної землі!
Я належу землі, бо ім'я моє — глина.
Я лежав в тишині від життєвого плина.
Я лежав в тишині від життєвого плина.
Канни цвітуть над морем…
Канни — червоні чайки!
Канни — червоні чайки!
Прийшла моя пора тебе зустріти,
Ступить на твій клекочучий поріг!
Ступить на твій клекочучий поріг!
Вставай, рибалко! Гаснуть метеори,
В загуслу північ б'ються каюки.
В загуслу північ б'ються каюки.
Не в кам'яній, не в дерев'яній ері —
Зустрілися ми в атомній добі,
Зустрілися ми в атомній добі,