Автори /
Микола Вінграновський (1936)
Рубрики
/ 1964 рік
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
ЛЮДИНА І НІЧ
•
ІМПЕРАТРИЦЯ ВАРВАРА
•
* * *
•
НА БОЛОТІ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ПРИСВЯЧУЮ ОЛЕКСАНДРУ ДОВЖЕНКОВІ
•
* * *
•
* * *
•
ПРОРОК З Пушкіна
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Усе роздягнено, і все напоготові.
Ніч повертає голову: пора!
Ніч повертає голову: пора!
Ні бекання, ні мекання у мжичці,
Куди не кинь — по голову плюта.
Куди не кинь — по голову плюта.
Так треба. Повернень — доволі!
Не треба. Даремно.
Не треба. Даремно.
Хто розцвів, хто розцвів —
запитало.
запитало.
Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
Де на колінах яблуні спить вітер.
Учора ще я в цьому колі жив,
Я думав, що ж, міщани, ну, міщани,
Я думав, що ж, міщани, ну, міщани,
Води із очерету хлюпавиця,
І місяця над очеретом ріг,
І місяця над очеретом ріг,
Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади.
Нема закону, перешкод нема.
Нема закону, перешкод нема.
Стоять сухі кукурудзи,
Й сухе волоття суше просо.
Й сухе волоття суше просо.
Лошиця з дикими і гордими ногами,
Із ніздрями рожевими на сонці
Із ніздрями рожевими на сонці
Що хулою протята хвала?
Що хвалою протята зневидь?
Що хвалою протята зневидь?
Сосновий день хиливсь в сосновий вечір,
І помідорне сонце обливалось
І помідорне сонце обливалось
Дитиноньку мені носить,
Тихо плаче в ночі.
Тихо плаче в ночі.
То дощ, то сніг, то знову дощ,
І листя лопотіло,
І листя лопотіло,
Духовним присмерком жахливим
Гнітився я, йдучи один.
Гнітився я, йдучи один.