Автори /
Микола Вінграновський (1936)
Рубрики
/ 1965 рік
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Пам'яті Василя Симоненка
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
КИЇВ
•
* * *
•
* * *
•
ЩУЧЕ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ЧОРНА РАЙДУГА
•
* * *
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Над гаєм хмара руку простягає
І гається, і гається над гаєм.
І гається, і гається над гаєм.
Уже тоді, оповесні, коли
Горища пахнуть першим сіном
Горища пахнуть першим сіном
Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
Ні з губ мені не починайся.
Прощалось літо. Тьмянів лист,
І лев лежав під кленом.
І лев лежав під кленом.
Не маю зла до жодного народу.
До жодного народу в світі зла не маю.
До жодного народу в світі зла не маю.
Качки летять! Марієчко, — качки…
Качки летять! У крилах свище небо…
Качки летять! У крилах свище небо…
Мій Києве, гайда до неї.
Гайда, мій Києве-листопад —
Гайда, мій Києве-листопад —
ПІСНЯ
Вже сказано “ні” в одлетілому літі,
Хоч вчора-звечора було іще “так”,
Хоч вчора-звечора було іще “так”,
Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі
З розплющеними 28-літніми очима
З розплющеними 28-літніми очима
На лист, на сніг, на квіт, на тіні,
У шелест і нешелестінь
У шелест і нешелестінь
Ти схожа. Дві краплі води
Упало з весла золотого.
Упало з весла золотого.
Коли моя рука. то тиха, то лукава,
В промінні сну торкнеться губ твоїх
В промінні сну торкнеться губ твоїх
На срібнім березі Дніпра
Слов'янства золота столице,
Слов'янства золота столице,
У срібне царство цвіркунів
Од вітру голубого
Од вітру голубого
Я сів не в той літак
Спочатку
Спочатку
Озер осінніх сонні небеса,
І щучі дні, наструнені на спінінг,
І щучі дні, наструнені на спінінг,
Ходить ніч твоя, ходить ніч моя,
Їм не велено ночувать.
Їм не велено ночувать.
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Цвітуть на білому хати.
У грудях грудня — зими, зими.
У грудях грудня — зими, зими.
Як світле сниво, як плавба
Легкої хмари, як левкої
Легкої хмари, як левкої
Вже все прощально. Я боюсь.
Боюсь учора і сьогодні.
Боюсь учора і сьогодні.
Не дівчина, не мати, не сестра —
Богине віри і добра богине…
Богине віри і добра богине…
Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило
Її ще серце під вікном любові.
Її ще серце під вікном любові.
У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
У синьому небі, любов моя люба,