Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Воробйов (1941)




Огляди

  1. * * *
    Ніч горбами й долинами
    прикрила квіти і траву
    і срібні коси розплела
    на спині.
    Срібніють у сні
    горби і долини з квітами,
    темна трава
    шелестить іскрами.
    Ішов я до обрію
    і боявсь розбудити її.
    Випав із обрію промінь
    і поранив тіло її.
    І плакав я на зорі
    один у полі...

    1985

    "Анталогія"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  2. * * *
    Ти не прийшла, бо трапляється дощ.
    Ти завагалася, бо надходить осінь.
    Ти запізнилась, бо річки течуть.
    Ти не злякалась, бо ти забула...
    Ти не прийшла тому,
    що можна прийти,
    можна згадати про це,
    можна мріяти про це,
    можна забути про це...
    А було так синьо увечері,
    що перехожі замість газет
    несли білих гусей...

    1985

    "Анталогія"

    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  3. * * *
    вир поглинає:
    це така ясна днина коли багато срібла
    і таке воно легеньке
    що вітерець його перебирає
    в тій днині десь є одне місце начебто вир...
    синя бабка над над ним стрілою летить
    а червона жариною тане...
    вир розплетений їх поглинає
    я теж мав багато друзів
    та нікого з них вже немає...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

  4. * * *
    звір зближається
    чую як розчепилося повітря від кинутого списа
    я добре його гартував
    інших звуків не вловлюю
    хіба що в холоднім світанні
    обнявши за шию сіру гуску плаче дощ...
    мабуть у серце поцілений
    звір входить у мене
    тепер і я плачу



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  1. * * *
    дівчина в синіх черевиках тихо крадеться
    навіть їй самій не почути того
    я беру павутинку за край якусь мить вагаюсь
    а потім думаю що це вже востаннє...
    але інша дівчина нічого про це не знає
    і так само тихо крадеться...



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  2. * * *
    є місце фіалок що про нього мало хто знає
    Бог квітне серед розлогих лугів
    на пагорбі у гайку
    що розрісся
    а квітне тоді коли ще ані листя ані трави
    а довкола пагорба тільки весня
    наповенева вода
    як фіолетовий сон як безмір краси що
    ось-ось нарине
    всіма потоками барв оздоблюючи зелені луги...



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5