Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Анатолій Ткачук (1980)
Вслухаюся, як пальці Хаосу торкаються струн Гармонії, породжуючи Буття...

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-02 11:05:09 ],
на сторінці твору     "***"  

Так, є любов на все життя, а є і нетривала. Є розмірена і спокійна, як домашнє вогнище, а є сліпуча і короткочасна, як спалах. Кожна прекрасна по-своєму.
І Вам дякую.
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-02 13:28:23 ],
на сторінці твору     "***"  

Може й так. Проте мені здається, що два типи, про які Ви говорите - це просто дві стадії однієї хвороби, що черпає живлення в егоїзмі. Якщо перший вважає: "ревную - значить, люблю", то другий - "б"ю - значить, люблю", і це вже клінічний випадок. Адже коли ти справді любиш, то на сто відсотків довіряєш людині, незалежно від того, зрадить вона, чи ні. Ти просто любиш її такою, якою вона є, з усіма недоліками. Адже віднімеш від неї щось - і це вже буде не вона.
Але я не пишу, що ревнивець - той, кого кидають. Ревнивець - той, хто уявив, що має абсолютну монополію на кохану людину. І коли своїми ревнощами він прискорює в"янення кохання, то не хоче відпускати ту, яка вже не має до нього ніяких почуттів.
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-03 01:24:52 ],
на сторінці твору     "***"  

Звісно, полеміка сама по собі. Кожен з нас має свою думку, проте це не означає, що вона абсолютно вірна. Я от вважаю, що любов і страх - несумісні речі: якщо йдеш на поводі у страху і намагаєшся контролювати небайдужу тобі людину, ця любов не є справжня. Довіра має бути стовідсоткова. Хочу взяти приклад трошки з іншої опери - материнська любов; скільки разів діти нехтують матір’ю, роблять їй боляче - а вона все’дно їх любить і прощає - Ви і це назвете мазохізмом? Так, мати може покарати дитину - для її ж користі, але не контролювати - інакше ця дитина не подорослішає.
Так, той хто зраджує - не кохає, його любов вже не горить, а тліє і от-от згасне. Тому ми приходимо до випадку безнадійної односторонньої любові. Згідно Вашої думки, всі безнадійно закохані - мазохісти. Що ж, може бути... Одностороння любов довго тривати не може, інакше це дійсно збоченство. Тому приходимо до того, що я кажу - треба відпустити того, хто тебе вже не кохає.

Так, коли кохаєш, то даєш право коханій людині на всю свою любов - але тільки поки кохаєш. Бо кохання - не річ, і якщо з якоїсь причини воно зникає - інший вже не має ніякого права ні на що.
Скажіть, а хіба ревнують тільки тоді, коли кохана/ коханий оступиться? Хіба так рідко маємо безпідставні ревнощі? Та й навіть якщо я оступився, хіба сумнів у моїй вірності не означає зневіру в мені, що кохана не вірить у те, що я самотужки можу виправитися? Яка ж тоді це любов? Ревнива людина апріорі вважає свою другу половинку пропащою, злочинною. А як же презумпція невинності? Ревнивець шукає доказів зради, але знайшовши їх не заспокоюється до кінця - зерно недовіри зріє в ньому до нового зручного випадку. Так зростає параноя. Ревнивець стає деспотом.
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-03 01:27:28 ],
на сторінці твору     "***"  

;-)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-03 01:27:51 ],
на сторінці твору     "***"  

;-)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-07 19:52:54 ],
на сторінці твору     "***"  

Звісно ж, які образи - в суперечці народжується істина =). До того ж можна виправити неточності у формулюванні або логіці, які одразу непомітні. На жаль, не міг раніше написати - лише тепер приїхав з Карпат. Тож, якщо Ви не проти, продовжимо дискусію.
Отже.
«любов і страх - несумісні речі» - так, я тут занадто узагальнив, перепрошую. Мався на увазі страх втратити кохану людину, той страх, що приводить до ревності. Тому що цей страх поступово заповнює всі почуття, і для любові місця не лишається.
"аби мати можливість якось допомогти у випадку непередбачуваних обставин – хіба це не є в той же час контролем? " Контролем над ситуацією - так, є, але тоді тут нема ревності. Ревність проявляє себе у контролі над об"єктом кохання - над усіма його діями. Наприклад, вийду я з колегою на пиво, а його дружина кожних десять хвилин дзвонить: "де ти є?" і аргументація в неї схожа: "я ж за тебе переживаю" - хоча насправді це лише спосіб самоствердження.
"Отже справа не у контролі, а у меті, з якою він здійснюється." Не згоден. Мета одне, а результат - зовсім інше. Правило "Мета виправдовує засоби" не відповідає закону збереження енергії =), а благими намірами вкрита дорога до Євро-2012 =)
Тепер про різні опери. Може, й так, не зовсім вдала аналогія. Звісно, покарання (психологічне) - крайній випадок, просто іншої аналогії з поведінкою ревнивця не знайшов. Стосовно контролю поки дитина вчиться плавати - так. Але коли вона добре навчиться триматися на воді- то контроль за нею послаблюється до повного зникнення. Проте я вже погодився, це невдала аналогія, пропустимо її.
«якщо з якоїсь причини воно (кохання) зникає - інший вже не має ніякого права ні на що» - знову я невдало сформулював (писав після полуночі, тому думки й позаплутувалися =)). Малося на увазі, що коли почуттям край, колишній коханий/на не має права вимагати в коханої/го продовження стосунків, влаштовувати істерики та ін. Так, він має право на повагу, дружні відносини, тут Ви праві.
Тепер щодо цього: «Та й навіть якщо я оступився, хіба сумнів у моїй вірності не означає зневіру в мені, що кохана не вірить у те, що я самотужки можу виправитися?». Термін "оступитися" ми сприйняли по-різному. Ви прийняли його як аналог зради. Я ж писав його стосовно Вашого "Якщо мене ревнують - значить я зробила якусь помилку, і дозволила коханній людині засумнівалась у моєму коханні". Людина недосконала і для неї природно помилятися. Тому ревність тут взагалі недоречна.
Давайте змоделюємо можливі варіанти: А змусив ревнувати Б.
1 варіант - це сталося випадково. Прояв ревнощів викличе або почуття провини, або злості за недовіру. Позитиву ніякого. Така ревність, якщо вона повторятиметься, викличе або звикання та ігнорування, або ж до відмирання кохання.
2 варіант - А планував зрадити Б. Незалежно від ревнощів він намагатиметься це здійснити. Ревнощі тільки перенесуть це на більш зручний час. У будь-якому випадку, кінцевий варіант - розлучення (мазохістів ми вже відкинули).
3 варіант - А хоче подражнити Б, щоби розпалити пристрасть. І тут цікава річ. Якщо Б виявить бурхливу ревність - А впевниться у владі над нею, і використовуватиме її. Фактично Б поступово втратить повагу в очах А. Що буде із їх коханням - невідомо. Якщо ж Б проявить королівську витримку і холоднокровність, мовляв, до кого тут ревнувати, отут А потрапить в свою ж пастку - його самооцінка впаде. Мало того, з високою імовірністю він може почати ревнувати сам - якщо його витівки ігнорують, чи не збайдужіли до нього і не знайшли заміну - це якщо А - ревнивець. Якщо ж ні - він оцінить довіру з боку Б. Звісно, існує можливість, що нульова реакція викличе реальне бажання зрадити, але тоді ми автоматично переходимо до варіанту 2. Так, тут дійсно є дилема як поводитися. Єдине що спадає на думку - це той самий "контроль над ситуацією, а не над особистістю". Можна спробувати розрізнити удавані наміри від реальних. Можна поговорити із суперницею поки А не бачить. І т.д. Головне що має суттєву відмінність тут - Б показує, що вона все бачить, але ігнорує, а не те що Б є сліпою совою.
У будь-якому випадку ревність в цю ситуацію конструктиву не привносить.
Звісно, Ви можете заперечити, що, коли намалювати перед А лінію і сказати: "Якщо ти її перейдеш - можеш забиратися під три чорти", то дехто з них спиниться. Та чомусь думається мені, що небагато. Більшість з тих А, хто щось задумав, від своїх планів не відмовляться, а спробують за першої-кращої нагоди їх втілити.
Як казав Вінні-Пух, "по-моєму, так".
І так як подальші Ваші висновки стосуються слова "оступитися" - як зради, я їх пропущу.
Хоча мушу сказати, що інститут шлюбу у сучасному вигляді безнадійно застарів. Він базується на застарілій моралі. Тому маємо щороку все більше й більше розлучень. Гадаю, згодом набудуть все більшого поширення тимчасові шлюби або вільна любов. Питання зради відпаде саме по собі. Інститут шлюбу створювався з єдиною метою - забезпечення жінки (та дитини), яка у давні часи не могла здобути собі прожиття самостійно. Зараз є всі передумови для реформи шлюбу, якщо економічне становище у світі покращиться.
А як же з дитиною? - спитаєте.
Зараз чимало розлучених сімей якось дають собі з цим раду, проте в законодавстві теж треба провести відповідні зміни. Потрібна більш спеціалізована професія няньки. Так, скажете, батька з матір"ю ніхто не замінить. Так, але в нашому світі було стільки різних систем виховання дітей, включаючи такі екзотичні як спартанська чи зулуська... Думаю, наше винахідливе людство й цього разу вигадає щось новеньке й ефективне.
Може здатися, що я пропагую вільний секс без кохання. Але ні - я за створення сім"ї суто за коханням. На жаль, не всі здатні самовіддано любити; дехто плутає закоханість і любов. В одних любов на все життя, в інших вона за кілька років гасне. Тому сім"ї також мають бути побудовані по-різному.
Наразі час та ідеї у мене вичерпалися. До нової зустрічі, Тетяно. Дякую Вам за відверту розмову.
П.С. А взагалі тема стосунків цікава і дуже обширна. Проте вона є тільки частиною більш загальної проблеми, яка стосується усіх сторін людського буття - матеріальних, духовних etc. Всі вони впливають одне на одного і цей вплив важко дослідити. Однак, я сподіваюся, що піднятою зможу хоча б щось прояснити для себе чи для когось. =)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-08 00:32:39 ],
на сторінці твору     "***"  

Читайте, а ще краще - долучайтеся до дискусії ;-)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-07-12 01:01:22 ],
на сторінці поезії     "Неприкаяна душа"   Ткачук Анатолій

Дякую, Юлю. Так, перша строфа живе самостійним життям, у неї й побудова трішки своя.
А стосовно місцерозташування Раю - Небо... Земля... Тут може бути стільки варіантів, і кожен можна обґрунтувати. Наприклад: Земля - в Космосі, а отже й на Небі. =)
Для мене особисто рай земний є відображення Раю Небесного. Буде рай у душі - зробимо рай і на землі, а тоді й небесна брама відчиниться. Правда, у Писанні сказано про одних, що ті на Небо підуть, а про інших - що Землю посядуть. Рай буде усюди. А те що написано - нові Небо і Земля можна сприймати як оновлені. В духовному сенсі. Проте це все мої домисли. Тільки Бог може дати відповідь, як усе насправді буде.
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2009-12-21 10:20:44 ],
на сторінці поезії     "ІМ’Я (Із Юліана Тувіма)"   Ткачук Анатолій

Спасибі, Олександре =)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-19 16:21:45 ],
на сторінці поезії     "Розливається ніч..."   Ткачук Анатолій

Дякую, Ярино - так у мене й було спочатку - але ще одну внутрішню риму знайшов - і спокусився... Передав куті меду. Ліпше, як то кажуть, ворог хорошого.
Ще й ритм зіпсув.
Зараз повиправляю. Та й останній стовпчик, мабуть зітру. Він не зв’язується добре з початком. А все тому що початок писався вночі - а закінчення зранку, спросоння)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-19 16:54:04 ],
на сторінці поезії     "Розливається ніч..."   Ткачук Анатолій

так - але вона занадто помпезна і переобтяжує вірш
Просто було кілька цікавих знахідок і хотілося їх в один вірш вставити, але тут вже перебір )
Краще лишу з третім катреном - тут буде чітке закінчення однієї думки і намічатися перспектива.
А з четвертим - вірш ніби ділиться на дві змістовні частини - вечірню і вранішню. Ідея починає дробитися.
І, крім того, в трьохкатренному вигляді вірш можна сміливо записувати до категорії ноктюрнів - а так ні риба ні м’ясо =)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-21 01:34:16 ],
на сторінці поезії     "Розливається ніч..."   Ткачук Анатолій

Спасибі, Ярино. Завжди Вам радий.
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-25 09:39:52 ],
на сторінці поезії     "Літній вечір"   Станіславська Адель

Гарно, Аделечко. Тільки в нашій мові нема слова "клубні" - є клуби (дієсл. клубитися)
А "клубні" - це рос. мовою бульба )
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-25 09:45:31 ],
на сторінці твору     "***"  

Надзвичайно гарно, Софійко.
От тільки в слові допІзна наголос на 2 складі. І це збиває ритм.
Якщо читати допізнА - це буде калька з російського "допоздна.
Проте, незважаючи на це, вірш дуже хороший. ;)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-25 09:46:08 ],
на сторінці твору     "***"  

Надзвичайно гарно, Софійко.
От тільки в слові допІзна наголос на 2 складі. І це збиває ритм.
Якщо читати допізнА - це буде калька з російського "допоздна.
Проте, незважаючи на це, вірш дуже хороший. ;)
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-25 09:48:39 ],
на сторінці поезії     "Літній вечір"   Станіславська Адель

Перепрошую, щось заглючило - продублювало коментар )
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-03-25 09:48:56 ],
на сторінці твору     "***"  

Перепрошую, щось заглючило - продублювало коментар )
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-06-08 14:28:07 ],
на сторінці поезії     "Давай, пограємо в життя..."   Ткачук Анатолій

Думаю, не обійдеться. Бо найзапекліші бої ми ведемо, як правило самі з собою. То була б тотальна м’ясорубка.
Так, з різних віддалей роздільна здатність не дозволяє зафіксувати обличчя (а суслик то є) ;)
Обличчя є навіть у Януковича, хоча він його зі стабільною періодичністю втрачає )))
А ДАрт Вейдер - дійсно, схожий типаж... дуже схожий...
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-06-08 15:14:58 ],
на сторінці поезії     "Жінка, що ти їй наврочив безсоння..."   Бро Юля

Жінка-сталкер, жінка-Жак-Ів Кусто
Пірнає в безсоння ночей. За скарбами?
Скарби тут - лише кістяки потонулих суден
Шукаючи прихистку? - лише до першої бурі, хоча...
Якщо зануритися поглибше - цунамі обійде,
Та без декомпресії думки душу рватимуть
не згірше фугасу...
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2010-06-08 15:17:22 ],
на сторінці поезії     "Жінка, що ти їй наврочив безсоння..."   Бро Юля

Жінка-сталкер, жінка-Жак-Ів Кусто
Пірнає в безсоння ночей. За скарбами?
Скарби тут - лише кістяки потонулих суден
Шукаючи прихистку? - лише до першої бурі, хоча...
Якщо зануритися поглибше - цунамі обійде,
Та без декомпресії думки душу рватимуть
не згірше фугасу...
1   2   3   4   5