Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Анатолій Ткачук (1980)
Вслухаюся, як пальці Хаосу торкаються струн Гармонії, породжуючи Буття...


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Любов Бенедишин, [ 2013-10-23 20:22:27 ],
на сторінці поезії     "Calme nocturne"   Ткачук Анатолій

Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2013-10-24 18:01:11 ],
на сторінці поезії     "Calme nocturne"   Ткачук Анатолій

Насправді, Редакціє, я в курсі, як змінювати коефіцієнт прозорості. Тільки не хочу.
До речі, можете порекомендувати мені наукову публікацію, де стверджується, що к.п. для укр. мови має бути саме 0,75? Мені траплялися тільки згадки, що цей коефіцієнт притаманний придніпрянському діалекту. Для решти діалектів він значно варіює. В тому ж галицькому частота приголосних значно більша. Зазначу, що мова йдеться про діалекти - себто про народну мову.
Що ж ми маємо в поетів? А дуже великий розкид.
Скажімо, Стусове:

Куріють вигаслі багаття,
собаки виють до зірок,
а в річці місяць, мов латаття,
доріс до повні і розмок.

І в ртутній спеці фіолету
він невимовне довго чез,
лишившись тільки для прикмети,
як цятка сяєва небес.

Самотність аркою провисла
над райські кущі в пригри снів.
Шукай по них щасливі числа,
так, як раніше ти умів:

той день, як від земної тверді
найперше сонце відійшло,
і той, що мітить знаком смерті
ще нерозгадане число.

А ти іще посередині,
ще посередині твоє.
Отож, радій вечірній днині,
допоки в ребра серце б’є.

дає к.п. 0,684

Чубаєве:

Гадав собі: забудешся мені —
Хай тільки згаснуть літа пломені!
Підуть дощі садами сновигати
Й навчать мене, як жить і не страждати!

Отак гадав... Таку плекав надію:
Нехай лишень навкіль заосеніє —
Заступить стежку спогадам сумним
З-над картоплиння вихололий дим!

Гадав собі: зима прийде і вже.
Тоді й по всім. І годі сумувати!
Та білий кінь снігів побіля хати
Заклично так під вікнами ірже —
Зве їхати у світ — тебе шукати.

К.п.-0,683
(вірші я вибирав навмання)

Як на мене, к.п. в кожному вірші визначається завданням, яке ставить собі автор.
У моєму вірші, побудованому на шепоті і шерхоті, не може бути значної прозорості тексту.
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2017-12-26 20:45:13 ],
на сторінці поезії     "Віхола"   Ткачук Анатолій

Олександре, дякую за пильне око )

Власне, я цим повтором хотів дещо передати, але не знаю, наскільки це вдалося.
100 - це число - символ великої кількості, це ясно. Не брати ж тисячу чи мільйон, такого пафосу не потрібно.

І от - перед людьми сотня перепон, рубежів. Хтось падає на перших, хтось посередині, а хтось до кінця добирається. Звісно, один рубіж - один полеглий - такого в реаліях життя немає, але тут, повторюся, все трохи символічно.

Можна, звісно, написати щось на кшталт "Ти вже на останньому рубежі", але це вийде надто категорично, не факт, що він таки останній. А "сто" повертає (по ідеї) увагу читача з кінця вірша у початок і уточнює, що ліричний герой - саме один зі ста, єдиний, хто з них вижив. Тут має промальовуватися самотність людини, що втратила всіх однодумців, йде на наступне випробування, без надії сподіваючись, що воно таки останнє. І твердо прагне не зламатися, не загубити себе. Якось так )
1   ...   12   13   14   15   16