Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Анатолій Ткачук (1980)
Вслухаюся, як пальці Хаосу торкаються струн Гармонії, породжуючи Буття...

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2013-09-09 17:18:40 ],
на сторінці поезії     " Осінній сплін"   Ткачук Анатолій

Спасибі Вам на доброму слові, Оксано )))
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2013-10-24 15:55:27 ],
на сторінці поезії     "Calme nocturne"   Ткачук Анатолій

"до(щ, ш)овкові" - щ-ш посилює алітерацію, збіг цілком усвідомлений. При читанні між словами постає нормальна пауза, проблеми виникнуть хіба при читанні скоромовкою.
Що ж до коефіцієнта, то він на пробу виявляється прокрустовим - підганяння фонетики до середнього по госпіталю призводить лише до технічної безликості вірша. Тим паче, що зміна фонетики йде за рахунок зміни семантичних нюансів.
Коментатор Анатолій Ткачук, [ 2017-12-26 20:44:46 ],
на сторінці поезії     "Віхола"   Ткачук Анатолій

Олександре, дякую за пильне око )

Власне, я цим повтором хотів дещо передати, але не знаю, наскільки це вдалося.
100 - це число - символ великої кількості, це ясно. Не брати ж тисячу чи мільйон, такого пафосу не потрібно.

І от - перед людьми сотня перепон, рубежів. Хтось падає на перших, хтось посередині, а хтось до кінця добирається. Звісно, один рубіж - один полеглий - такого в реаліях життя немає, але тут, повторюся, все трохи символічно.

Можна, звісно, написати щось на кшталт "Ти вже на останньому рубежі", але це вийде надто категорично, не факт, що він таки останній. А "сто" повертає (по ідеї) увагу читача з кінця вірша у початок і уточнює, що ліричний герой - саме один зі ста, єдиний, хто з них вижив. Тут має промальовуватися самотність людини, що втратила всіх однодумців, йде на наступне випробування, без надії сподіваючись, що воно таки останнє. І твердо прагне не зламатися, не загубити себе. Якось так )
1   2   3   4   5