Ти, Осене, - моя безмовна панна...
У тиші саду пада жовтий лист.
Лиш вітер застогнавши так неждано,
Затихне - і дощем проллється вниз.

Ти, Осене, - моя самотня діва...
І журавель останній відліта,
Курличе у розпуці так тужливо,
Прощаючи покошені жита.

Ти, Осене, - похмурая подруга,
Захмарена, просякнута дощем.
Вогонь гаїв несе у душу тугу,
Земля промокла дарить серцю щем.

Ти - Осене, красуня золотава -
Нема у світі більшої краси,
Ніж в час, коли вбираєш величаво
Поля у перли, в золото – ліси!

Ти, Осене - невіста смутнолиця,
Твій зір п’янить, душі ж не зігріва.
Як поруч ти – тужить чи веселиться?
– Та ні. Любити просто – я ж жива...

Привіт!Ми у четвер збираємось о 18 00 біля Порохової вежі, а потім ідем на Довбуша ,24 . Там є закрита колиба, де і проведемо засідання клубу. Вечір може здатись холодним. Бери щось їстивне.