Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Заверуха



Художня проза
  1. Спр@ва № ____ (закрита)
    Барбарисовий чай на двох
    Щось замислили твої руки
    Їхні рухи нагадують дикий печерний танець
    Марно бити на сполох
    Бо я вже глуха до звуків
    В епіцентрі твого хороводу протуберанець
    (переводимо у Past Perfect Tense)

    ::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

    Нудно з собою. Потрібно щось терміново робити...

    Любов. Точно – любов! Люблю, люблю, люблю... Кого ж я люблю? О, знайшла... Симапатичний, ріст, вага (а може той, з іскоркою в очах?) Ні, цей повністю підходить. Все-таки любов – це найкраще, що є на світі. Зірки, небо, гарячий чай, спільний перегляд фільмів...

    Нудно! Ще й Новий Рік на носі... поміняти оточення?

    Знаю. Мені потрібна робота. Додаткова (а краще дві і одночасно). Я тут – і ось я вже там. Тут – там, тут – там, тут – ... голова крутиться. Як то кажуть „нельзя обьять необьятное”. Всеодно це тимчасово. І знову...

    Нудно!

    Еврика! Мене врятує мистецтво. Чим не поетка, га? Нові знайомства, потяги, міста... Загубитися, розчинитися в морі слів, голів та очей.

    Загубилася. Страшно.
    Хочу, щоб мене бачили. Дивлюся у вітрини, щоб пересвідчитись – я є..

    Нудно з собою. Пристрельте хто-небудь, а?


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  2. Спр@ва №____(є)
    ...авроро
    він твій той що лежить прямісінько під тобою?
    @ Катріна Хаддад

    Підводячи деякі підсумки без сумніву констатую, що маю в цьому житті дві найбільші пристрасті – це сигарети та чоловік. Але:
    сигарети призводять до раку-інсульту-викиднів
    ... а чоловік – не мій...
    На те вони і пристрасті, щоб бути згубними
    Та якби у нашому місті був дельфінаріум, я ходила б туди щодня після 18.00 і швидше за все кинула б палити... Дельфіни навряд чи полюбляють запах нікотину на шкірі
    І в мене точно був би улюбленець, якого я називала б ЙОГО ім’ям

    * * * * * * *
    Клік на твою свідомість
    Як завжди виводить ERROR
    Я – космонавт, і вагомість
    То є не моя сфера
    То є не моя міра
    Червоним значити дати
    Буджу у собі звіра,
    А він хоче вічно спати...


    Коментарі (2)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  3. Спр@ва №____(е)
    я хочу бути тим ким я не буду
    я хочу стати хто вже є не я
    я хочу знати чути – і забути
    як вирізає ніж твоє ім’я
    @Наталка Білоцерківець

    Я ніколи нікого не використовувала... Тебе, можливо, на децл, але до чого тут авто? %)
    Мені казали – це зовсім на тебе не схоже... Загостерене прагнення до теплообміну на підставі тривалого утримання-сенсотрофії (знак питання) Як би там не було (а таки було!) – нема про що жаліти...
    Я – маяк, бемкаюся від одної стінки до іншої, набиваю синяки та гулі (і то не тільки собі – стінам теж дістається). Є ще маяк – той, що в морі кораблям присвічує – так то не до мене...Хто сам не знає дороги, інших теж заведе куди треба...
    Третій день намагаюся сплести собі кокон – ловлю бабине літо на вулиці... а потім виплутую з волосся малих восьмилапих авіаторів і починається:
    - пошуки спільної мови
    - вибачення
    - перепрошування
    - взаємні поклони з найкращими побажаннями... так далі...
    Осінь...

    і ще...

    Якщо я запрагну від когось залежати (комусь належати)
    То піду не до тебе
    А піду в політичну партію
    Там мені видадуть футболку, значок і барвистий прапор
    А це все-таки краще, ніж єдине фото, від тебе успадковане...


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  4. Спр@ва №____(д)
    ...Летят самолеты
    И поют соловьи
    Одно маленькое сердце
    Так много любви...
    @Акваріум

    Повір, я неодноразово намагалася писати про нас... Громіздкий том пережитого став би у пригоді довгими зимовими вечорами... Але завжди виходять лише рвані уривки, з яких годі зліпити щось вартісне. Так, ніби жили ми теж уривками...
    Можливо я просто не витримую конкуренції? Коли іду додому, кожен камінь розказує мені нашу з тобою історію... Виходить набагато красномовніше, аніж недолугі символи на папері...
    Ось це дерево, наприклад, пам’ятає дощ і моє мокре-мокре волосся... Воно пам’ятає мої мокрі не від дощу очі. Більше не пам’ятає нічого, бо ти тоді накрив мене руками і висушив сльози...
    Направду ти умів викликати їх як ніхто інший...
    Знаєш, останнім часом мої пальці захворіли клаустрофобією...
    Потрапляючи у кишені вони німіють від страху і я відчуваю себе безпорадною. А скоро ж доведеться вдягати рукавиці...
    Боюся думати...

    Бо незабаром...

    Зима відрахує ще один рік твоєї відсутності
    А я мушу втиснутися десь посередині
    З усієї сили впертися в центр пісочного годинника
    Я даю тобі час на роздуми,
    А собі – змогу не думати зовсім...


    Коментарі (1)
    Народний рейтинг 5.5 | Рейтинг "Майстерень" 5.5 | Самооцінка -

  5. Спр@ва №____(г)
    I saw the end
    Before we begun…
    Джеймс Блант

    Дай мені засумувати за твоїм нордичним спокоєм... Можливо бажання втекти розвіється через тиждень... Це ж не байдужість?
    Твої стратегії нічого не варті, якщо їх поставити на гарячу сковорідку... Північ плаче замерзлими згустками недосолених сліз...
    Пасувати одне одному? – тільки не в холодну погоду... Бувало по-різному, але зараз несприятливі прогнози...
    Перестрибую з Sinead на Korn...
    Може замало в мені хвилювань? Навіть членистоногі павучата забули навідувати свою чорняву підопічну...

    Знаєш, іноді я таки відчуваю себе королевою... І нехай корона у мене бутафорська, зате інкрустована хорошими спогадами, а не бездушним камінням...
    Ти вгадав мою слабкість... Приємні знайомства багато чого компенсують... Дякую...

    А вчора...

    Довелося сказати неправду,
    І все – заради неї...
    Заради нього можливо збрешу і їй...
    Третім у парному танці може бути лише суддя,

    Але однаково він не втаємничений...
    Він – періодичний і непотрібний
    За межами паркетних пристрастей...


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  6. Спр@ва №____(в)
    Такі знайомства не повинні тривати довго... Тоді вони втрачають смак, вивітрюються, затухають...
    Знаю, ти думаєш так само, інакше не дозволив би мені відвикати... Мій черговий Гуру...
    Я вчуся вчасно відривати листи календаря, але досі не можу спалити старі фото... А яке було б вогнище!
    Бракує тільки гітари в руках і сміливості в голосі... Ехх, запросив би хто на Шабаш...
    Не лякайся, я позабувала вже усі заклинання... Усі, крім одного: прощаю тобі свою смерть...
    Повикидала всі мітли, тож не роби зауважень про безлад в домі. В ньому губиться твоя присутність...
    Боюся ходити босоніж по кімнаті, щоб не наступати на твої сліди.Що це - страх чи сентиментальність?
    Треба провітрити весь будинок, але на вулиці так підступно пахне весною...
    Повторююся...
    Пахне тобою...

    Розішли це повідомлення 5-ьом друзям і можеш вважати себе богом...

    П.С.Одним із когорти богів...

    ***

    Відьомське

    Коли промовляла щоночі твоє ім'я -
    Ніколи не думала що горітиму
    в полум'ї
    З ним
    На вустах
    Які вуста?
    Їх немає...
    Пуста до кісток
    Тільки ім'я...


    Коментарі (2)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  7. Спр@ва №____(б)
    Я пророкую тобі самотність,
    Що схожа на пережовані маси в метро
    Раджу одягти темні окуляри –
    Мало кому подобається бути невидимим...

    ***

    Вчора не чекала, а сьогодні... Молоді мами гуляють з колясками і я не бачу, що ТАМ усередині...
    Уявити? Вчора науявлялася до жуків-галюциногенів... Просто маю знайомого любителя (збирача, засушувача і приколювача) комах...
    О! Павуки перестали снитися, тепер вони повзають наяву... В пошуках шастають, швендяють і шепчуться по кутках...
    Один каже про іншого, що той холоднокровний, підслухавши мою з ним розмову по телефону...
    - ?
    Нє, я не забагато курю, я мало дихаю... :)
    Але ж дихали колись разом? Я дихала його повітрям, а він не любив сигаретного диму... Так от... А ти кажеш – на любов...
    Любов припасовує гострими краями і говорить: притирайтеся... Це я ще не плачуся, просто...
    Не питай, сама все колись розкажу...


    Іншому

    З тобою, виявляється, можна говорити...
    Тільки коли ти тримаєш кермо, а я дивлюся через вікно,
    Розмова застрягає на слові „пам’ятаєш”
    Я вже не перший раз тобі дякую, але навіщо дзвонити опісля?
    О!після ще може і буде...
    Так колись сказала мені твоя grandma’, коли я забирала свої речі...


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  8. Спр@ва №____(а)
    ТИ бува не знаєш, чи можна у нас замовити гелеве нарощування шкіри? Хочу таку, як у носорога...
    Чому, коли я стільки хочу ТОБІ розказати, говорю чергову дрібницю і ми сміємося самі з себе...
    Псується погода, зрештою добре так... Не доведеться бігати кожні 5 хв. на перекур... Досить...
    Слухаю старі речі Скрябіна і радію з того, що музика не викликає жодних асоціацій з минулим... Кайф
    А хочеш я виперу потім ТВОЮ жилетку? Не смійся, я серйозно... Ну от, знову ми за своє...
    ТИ маєш мене зрозуміти... наскільки це приємно, коли на тебе дивляться таким поглядом...
    Той й що, що відчуття - ніби користуюся чужою зубною щіткою... зате вона з моторчиком :) чи як там воно називається? Таке...
    Будеш у наших краях – заходь... І жилетку прихопи... Як, для чого? Плакатися буду :)

    День другий (сонячний)
    Проходить під знаком скорпіона

    Якби все було настільки просто,
    щоб можна було не спрощувати...
    Стою біля згасаючої вишні
    і переконую бджіл,
    що вони ще не запилили N-ну частину цвіту...
    N-на кількість сонячного тепла
    Потрапляє до чашки з кавою
    І підтримує в ній сталу температуру...
    До пори до часу...


    Коментарі (3)
    Народний рейтинг 5.5 | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -