Автори /
Марія Марченкова (1992)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Замало димарів пташиним крилам...
•
Шукаю тиші з втечею обіруч...
•
Всього лише передумова кулі...
•
Без назви
•
* * *
•
***
•
***
•
***
•
***
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я приречений в'язень з журбою за вічність -
на плечі fleur-de-lys, і розіп'ято шпаги
на плечі fleur-de-lys, і розіп'ято шпаги
Замало димарів пташиним крилам,
аби весні зотлілій розцвісти.
аби весні зотлілій розцвісти.
Шукаю тиші з втечею обіруч,
відлунює у скронях простір вікон.
відлунює у скронях простір вікон.
Всього лише передумова кулі –
безокість неба ввись, розлогі сни
безокість неба ввись, розлогі сни
Я посію дитинство змарніле своє
аби як і нізвідки, й не знати коли,
аби як і нізвідки, й не знати коли,
Отим-бо й ба, що світ на всіх єдиний,
на всіх у нас одні й ті самі пута:
на всіх у нас одні й ті самі пута:
так солодко цю тишу наслухати
й розігрівати в вогнищах свій біль...
й розігрівати в вогнищах свій біль...
Лиш 'АNAГКН' - рок давньогрецький...Життя - позаочно
Ніщо все ж не зміниш...ні на що, навічно...
Ніщо все ж не зміниш...ні на що, навічно...
Так ось блукай, ненавчено, натхненно
Завжди з мовчанням зашпор у плащі
Завжди з мовчанням зашпор у плащі
А деревам листопадово. Листя падає.
Бо фарбують всі лиси по осені гілля
Бо фарбують всі лиси по осені гілля
У дерижаблі з лотосів шукати
Усім годинникам у пригоршнях піску,
Усім годинникам у пригоршнях піску,
Слідами неталих снігів
моря мандрують
моря мандрують
Блазень виходець з гущі кави
у якого годинник замість ока одягнуто
у якого годинник замість ока одягнуто