Люблю тебе –Весно прекрасна
за ніжні та тендітні перші квітки
вони немов криштальця чисті
із снігу відійшовшої зими.
На сонці блискають промінням
на дотик холодні мов кришталь
та я торкати їх не смію
щоб не згоріли у руках.

Матусю моя!- Не вбивай ти мене
подаруй життя мені краще.
Боюся у темряві сирості жити -
хочу під сонечком ясним.

А може під серцем твоїм поживу
ти зможеш мене полюбити.
А з приходом на світ сил тобі принесу
і зможеш мене ти зростити.

А якщо по іншому складеться життя
не буду тебе я судити.
Я вдячний залишусь тобі за життя
і зможу тебе полюбити...

Співай мені пташко – співай!
Збуди нашу землю від сплячки,
а то проспить, продрімає цю весну.
без співу веселого твого.

Співай моя пташко – співай!
Ти співом усіх звеселяєш.
Серце моє від співу твого
мов на сопілочці грає.

Співай моя пташко-співай!
Радію я співу твоєму дзвінкому.
На радощах тобі посміхнуся
подарую усмішку свою перехожим.

Співай моя пташко –співай!
Хай радіє усе веселиться
Хай вкриється земля красою своєю
І співом твоїм хай наллється

Із ненькою я зростала щоденно
з тобою моментами лиш.
Я з сонечком спати лягала
тоді як із зорями – Ти.
Проснувшись тебе не впіймала
ранковим світанком, зникав ти мені.

У вихідні я світанки з тобою зустрічала
не хотіла момент упостить
і тоді,до сутінків за тобою гуляла
і сонце з тобою вкладала я спати
і зоряний шлях показав - Ти мені.

І любити свій край,научав - Ти
І уважно дивившись на тебе
Я вивчала усе, до деталей малих
Усмішку,манери,погляд.
За руку з тобою-із гордістю йшла,
Хотіла я схожою бути на тебе.

І прийшла пора вибирати мені
Чоловіка,соратника,друга.
Вдивлялась у тисячі образів я
шукала схожість з тобою.
Тоді зрозуміла,що я не знайду
таких як ти, Батько не має.

І доки я житиму,твій образ зі мною,
а у природі знайду я його,
У місяці ясному-усмішку щиру
У волошках –очі твої
У дереві котре не тремтить на вітру –
силу й мужність знайду
У сонці –тепло,ласку,ніжність –твою.

В обіймах твоїх я засипаю
прокидаюся також в обіймах твоїх,
коли поруч немає скучаю
за запахом шкіри твоїм.
За ласкою,ніжністю,за теплом-що даєш,
коли поруч ти, не боюся нічого
і померти в обіймах твоїх.

Не знала я велич родини тоді
тому що зростала у великій сім’ї.
Дізнавшись про новий дарунок батьків
сердилась на матір за стількох братів.

Минули роки і зросли ми усі
і матері вдячна тепер за усіх
і кожні моменти мого життя
ділюся з тобою моя ти рідня.

Живемо ми так,як мати учила
коли один впаде,руку помочі іншому дать.
Всі разом ми сила і велич
і науку матері не слід забувать.