Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Роса (1964)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Тетяна Роса, [ 2011-12-01 14:09:39 ],
на сторінці твору     "***"  

От у тому то й справа, що "чаша ще не випита до дна". Ще є що втрачати, от і сидимо на своїх клунках. Чорнобильцям платити нема чим, зате депутатам та іншій верхівці треба ж додати, бо вони в нас найнезахищеніші верстви, та різні бюрократичні структури, що не виробляють жодних матеріальних цінностей, жиріють на очах, і жодна криза їм не заважає.А виробники конкретної продукції не взмозі працювати навіть на ті залишки потужності, шо у них ще залишились, бо олігархи наші ніяк не нажеруться та, за допомогою різних борократичних навколодержавних структур, видирають один в одного шматки українського пирога, поки усе населення України животіє за рахунок тих крихт, що їм народні обдиранці залишили від того, що вони мали у "добрі радянські часи" От зараз, під приводом оптимізації системи охорони здоров'я, зменшують досяжність неякісної "безплатної" медицини, аби позбавитись конкурента і примусити населення користуватись такою ж неякісною (бо у якість треба великі гроші вкладати, а хто їх дасть), але платною, бо з неї зручніше вершки злизувати. А ми вчепились за свій мізер, і трусимось, бо сутужно у цій країні з робочити місцями, а з людьми, котрі здатні ризикувати своїм життям і називати все своїми іменами - ще гірше, здатних до справжнього лідерства, взагалі немає. Замість народних трибунів у нас собачі хвости, здатні хіба що туди-сюди метелятись.Усьо, а то я зараз тут такого понаписую... Хороший вірш, Патаро, мо' хтось і краще вміє, та їм не болить, на відміну від тебе, вважають, що головне призначення поета - на фестивалях світитись, елітність свою демонструвати, а не жити життям народу і бути у ешелоні здатних стати на барикади. Упс, знову мене понесло...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2011-12-02 11:36:58 ],
на сторінці твору     "***"  

Коментатор Тетяна Роса, [ 2011-12-02 13:10:28 ],
на сторінці твору     "***"  

Ну от… Хіба ж я казала «прислужувати»? Мова йшла суто про душевні відносини, коли жінка, кохаючи, намагається створити навколо коханого простір душевного комфорту, забуваючи, що цей процес не повинен бути одностороннім. З чоловіками теж таке трапляється, але то, частіше, відбувається у царині матеріального світу… А щодо багатшої обдарованості жінок – теза суперечлива, просто у чоловічої і жіночої статі дари різні. «Дари волхвів» пригадались… Колись я ними була просто вражена…
Щодо того, що «саме чоловік головний на тверді», то наш народ мудрий: на весілля х нареченій бажають бути «шиєю» і вчасно повертати «голову» у потрібному напрямку. Отже, називатись головним і бути – речі різні. У чоловіків і жінок різні сфери впливу, і всі неприємності там, тоді і від того, що між тими сферами порушується рівновага. А суспільство з його менталітетом тут до того, що воно нав’язує своїм членам стереотипи думок і поведінки, а ці стереотипи не завжди на користь тому ж суспільству. І психологія отих самих «недочоловіків», про котрих Ви згадали, сформувалась саме під впливом шкідливих стереотипів, котрі призводять до порушення гармонії...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2011-12-02 17:13:24 ],
на сторінці твору     "***"  

Я теж приношу свої вибачення Вам, Терцинко, але шановні РМ так люблять жінок, що закривають очі на очевидне. :)
Погодьтеся, що світ існує за правилом великої рівноваги у співвідношенні складових частин, а гнучкість, змінюваність і різнобарвність у ньому забезпечується за рахунок хаосу випадкових комбінацій, що однаково вносить у життя як добро, так і зло. Тому можете називати чоловіків з викривленими психологічними установками, як Вам забажається, але визнайте, що вони мають відповідну величину серед представниць протилежної статі, котрим зовсім не важко «набути оте "напів", чи "недо" - існують наркоманки, алкоголічки, шахрайки, «матері», здатні викинути новонароджене немовля на смітник, і просто ті, що здатні покинути дітей заради «великого кохання» . Зло ніколи не щезне, воно може тільки набути іншої форми, бо воно теж є частиною рівноваги…
Коментатор Тетяна Роса, [ 2011-12-02 19:53:04 ],
на сторінці твору     "***"  

Уф, який Комплімент!!! Сиджу, надувши щоки, як жабеня, якому вдалось вдати з себе дракона. :) Дякую, Терцинко, але насправді я тиха, як вода, спокійна, як двері, а незалежності в мені стільки ж, як у домашньої кицьки, котра гуляє сама по собі, але тільки у межах певної території, і вимагає, аби їй по першому ж «няв» молока в тарілочку наливали, хоча, у разі чого, здатна і сама мишей ловити. : )))
«Одностороннее движение приводит в тупик,
а двустороннее - к столкновению, искрам, пламени:) Вот только пламя бывает разным, да и время его горения неизвестно.» - но это не является непреложной истиной, правда же? Всё зависит от осознания и цели. Тупика не будет, если человек осознаёт односторонность своих усилий и действует не для себя, а во благо объекта своих действий. Результат будет положительным или отрицательным, в зависимости от суммы факторов, отрицательный результат можно будет назвать тупиком, если не будет возможности, оттолкнувшись то него, изменить способ действий для повторной попытки добиться поставленной цели. А двухстороннее движение навстречу не всегда приводит к столкновению , искрам и пламени: две линии, две капли, две реки сольются и будут целым надолго, два огня тоже способны стать единым целым, Вы правы, а но время горения волне прогнозируемо и зависит от ресурса топлива. :)
Коментатор Тетяна Роса, [ 2011-12-02 22:50:33 ],
на сторінці твору     "***"  

О, любий РМ! Суперечки про Божу Гармонію і про те, що у неї входить, а що ні – тема безнадійна, бо нам не дано можливості дізнатись про це з перших вуст, а всі інші мене розчарували дуже давно, а тому не влаштовують… Я сприймаю світ, як цілісну структуру, засновану на існуванні протилежностей (нейтрино – антинейтрино), у якому хаос забезпечує відсутність умов для анігіляції, утримуючи їх на відстані, аби усі «анти» , за законом при тяжіння протилежностей не зустрілись одночасно, і не сталось процесу, зворотного тому, з чого все почалось… Ви прагнете абсолютного Добра, а чи зможете сформулювати закони його існування? Як ви уявляєте світ на одній шальці терезів, за умов відсутності іншої? Чи хоча б за умов можливості взаємодії між ними. Чи доля зерняти, котрому призначено бути з’їденим, є для нього добром? Чи Ви обмежуєте існування добра і зла суто людським суспільством? Що робити із законами відносності? Ви ж бачите, цю тему немає сенсу розвивати, вона безкінечна, на відміну, наприклад, від моїх скромних можливостей. :)
Щодо справжніх чоловіків, то, якщо постаратись, можна довести, що їх взагалі ніколи не існувало, не існує і тому є великі сумніви у можливості їх появи. Будь-яка жінка, при бажанні, зробить це жартуючи, при умові, що вона ні у кого не закохана... Є такі, що зроблять це і у стані закоханості, віддавшись азарту суперечки.: ) Тому давайте не будемо торкатись особистостей, як то «на цьому сайті» чи «у цій країні». Тому давайте опустимо планку від омріяного ідеального до високого, але реально досяжного. У Божих заповідях сказано любити ближнього і не судити. Ви лиш подумайте про те, що можуть сказати про адекватність і нормальність одна одної наші панянки під гарячу руку.: )) Ідеальні створіння, правда ж? : ))
Щодо «Чи жінки щасливі з нашими "напів" і "недо"?» - то можна поставити альтернативне запитання про чоловіків, і не думаю, що відповідь буде суто різнитися, бо це унеможливило б і Ваше запитання, і Вашу відповідь, адже справжнє Добро не здатне перевести на вищій щабель тільки свою протилежність. А ви ніколи не ставили цього запитання собі? «А чи зі мною щасливі найдорожчі мені люди?» Я потім чесно згадую про свої недоліки і даю відповідь… Вона дуже відрізняється від тієї, яку дали б вони – у гірший бік. Тому я її закреслюю і радію тому, що на світі існує таке чудове явище, як любов, проста, звичайна, навіть не з великої літери. .. :)
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25