Мені буває дуже важко змінювати те, що написала, звикаю і не можу відмовитись віж жодного слова. Тому я намагалась вловити твій настрій і тільки розширити образ. Вибач, якщо не вдалось і роби з цим, що хочеш.

Грає з тінями ночі в хатині свіча.
Дід мій юний старанно віршує.
Не прийшла до села ще свіча Іліча,
Метеор по Дніпру не курсує.

Не прийшла до села ще Велика війна,
Голод ще врожаю не збирає...
Пише в зошиті дід. Навкруги - пелена.
Він на краще надію ще має.

Дід віршує вночі. Краєвид за селом
Ще цурається домен і шахт.
Ще той степ за селом, що розлігся кругом
Не забув вишиванок і плахт.

Як же тихо вночі. Спить спокійно село,
А дідусь увесь там – у віршах.
Чорний чуб непокірний лоскоче чоло,
І соломою вкритий ще дах.

А долівка у хаті іще земляна.
( Прийде час – і потоне село у воді)
Спить у ліжку із первістком люба жона.
А на сході вже смуги бліді.

А на заході виник коричневий чад,
Щоб війна накосила могил.
А з Москви уже шлють за нарядом наряд,
Щоб село залишити без сил.

Грає з тінями ночі в хатині свіча.
В дідуся тихий сум на обличчі.
Не прийшла до села ще свіча Іліча.
Дід мій пише про діда із Січі.

Таня, у мене нема слів. Вірш став набагато яскравіший! Тепер я зрозумів, на що ти сподівалась... Набагато поетичніше!
З "рівчака" цей вірш виріс. Тому я за нього вхопився. Навіть думки не було відредагувати.
А написано про вулицю Осавіахіма, може знаєш7

На жаль не знаю. Просто в мене душа болить за те покоління, історія його життя була занадто жорстокою. так що тут справа не тільки в Нікополі.Анатолію, ти навіть не уявляєш, як я рада, що тобі сподобалось.