Народився 20 травня 1942 року в селищі Міжгір’я на Закарпатті у селянській родині, був дев’ятою дитиною в сім’ї. Закінчив філфак Ужгородського держуніверситету (1963). У 1961 р. став наймолодшим членом СП у Союзі. Літературознавці відносять його до когорти шістдесятників. Поет, перекладача, публіцист, громадський діяч. Перша поетична збірка "Сонце в росі" (1961), далі – "Верховинська пісня" (1962), "Полюси землі" (1964), "Погляд" (1967), "На границі епох" (1968), "Всесвіт, гори і я" (1970), "Розп’яття" (1972), "Розрив-трава" (1979), "Сейсмічна зона" (1983), "Спитай себе" (1992), "Один" (2000), "Нічні портрети" (2003). 1997 р. – Шевченківська премія за збірку "Спитай себе", видану 1992-го. Також лауреат літературних премій імені Андрія Малишка, Дмитра Вакарова, Федора Потушняка. Помер 30 квітня 2007 р.

Підготувала Василина Іванина


СОБІ НА СМЕРТЬ
От уже й закінчилася битва
на бою льодовім крижана.
І заплаче за мною молитва,
і в печалі заплаче й жона.
Тільки знайте, що я не льодина,
я звичайний сумний чоловік,
ще, можливо, заплаче людина
та, яку я не бачив вовік.
Я любив і сади, й виногради,
але, мабуть, любив я тому,
що від них не бувало ще зради,
і служити не мав я кому.
Можна бити. Чи просто грубити.
Та, пробачте, кого не згадав,
я любити умів і робити,
але світ, де живу, спотребити,
за життя вам, звичайно, не дав!
Розумію – життя у вас битва.
Але я залишаюся – без...
Адже ваша нещира молитва
упаде, не досягши небес.
Коли в мене й душа вже похила,
смерть чекає свого любаса,
і роззявила пащу могила –
я побачив, що є небеса.

16 листопада [2006]

---------------

Похований в Ужгороді на кладовищі Кальварія
20 травня 2007 року йому виповнилося б 65 років