Автори /
Володимир Свідзінський (1885 - 1941)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Незмінно жду прибою в час вечірній
•
Запах меду і дим гіркий
•
Дитинство
•
Ударив дощ, заколихав
•
На незайманому полі
•
Ніч голубая
•
Десь з'єдналися тисячі сонців,
•
Вечірні тріолети
•
Віють – не віють
•
Вже ані словом, ні співом
•
Збирає ранок
•
Спи. Засни.
•
БАЛАДА
•
Холодна тиша
•
Спогади
•
Душа поета
•
В полум'ї був спервовіку
•
Під голубою водою
•
Як темно стало...
•
Запах меду і дим гіркий...
•
Як тихо тут: земля і сонце!
•
І час далекий, і земля далека
•
Зав'язують, затягають
•
Довіку б тут
•
Як хочеться покинути себе
•
Як білий дух, метався сніг
•
Із-за жовтого клена
•
Коли ти була зо мною, ладо моє
•
Холодна тиша. Місяцю надламаний
•
Настане день мій сумний
Незмінно жду прибою в час вечірній,
Або щоб місяць,
Або щоб місяць,
Запах меду і дим гіркий
Над садом вечірнім.
Над садом вечірнім.
Рушив вітер ясенові віти,
Сколихнув шумку свою колиску.
Сколихнув шумку свою колиску.
Ударив дощ, заколихав
Полудня спокій величавий,
Полудня спокій величавий,
На незайманому полі,
Ще й у дальній далині,
Ще й у дальній далині,
Ніч голубая,
Ніч потекла.
Ніч потекла.
Десь з'єдналися тисячі сонців,
Що так сіяє гарячий ранок;
Що так сіяє гарячий ранок;
Вернули з поля голуби,
Став мирний вечір коло хати.
Став мирний вечір коло хати.
Віють – не віють
Крила серпневої ночі.
Крила серпневої ночі.
Вже ані словом, ні співом,
ні блиском очей не приваблю
ні блиском очей не приваблю
Збирає ранок
Тонкі полотна туману.
Тонкі полотна туману.
Спи. Засни.
Повертались на берег рибальські човни.
Повертались на берег рибальські човни.
Коли над вільхами засвітиться
Вечірній місяць – і на березі
Вечірній місяць – і на березі
Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Коли весь двір пірнав у тінь,
На пасіку, поза курінь,
На пасіку, поза курінь,
Шукає чуда в звуках, у світлі,
В старому гаю, на квітчастій болоні.
В старому гаю, на квітчастій болоні.
В полум'ї був спервовіку
І в полум'я знову вернуся...
І в полум'я знову вернуся...
Під голубою водою
Живу я, живу...
Живу я, живу...
Як темно стало. Десь сонце скрилось.
Глуха стежинка у морок кличе;
Глуха стежинка у морок кличе;
Запах меду і дим гіркий
Над садом вечірнім.
Над садом вечірнім.
Як тихо тут: земля і сонце!
Уже ліщина попустила
Уже ліщина попустила
І час далекий, і земля далека,
А пам'ятаю все. Маленький двір,
А пам'ятаю все. Маленький двір,
Зав'язують, затягають,
Як ряска плесо.
Як ряска плесо.
Довіку б тут,
На полі юності моєї,
На полі юності моєї,
Як хочеться покинути себе,
Свої гризоти, спогади, бажання...
Свої гризоти, спогади, бажання...
Як білий дух, метався сніг,
І раптом склав блискучі крила,
І раптом склав блискучі крила,
М. Степнякові
Коли ти була зо мною, ладо моє,
Усе було до ладу,
Усе було до ладу,
Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Настане день мій сумний –
Одлечу, одімкнусь од багаття живого,
Одлечу, одімкнусь од багаття живого,
Огляди