Усі коментарі - Віва ЛаВіта - Поетичні майстерні

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2015-12-16 11:58:46 ],
на сторінці поезії "Вертайся!" ЛаВіта Віва

конструктивне зауваження - принято!

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2017-02-24 16:57:41 ],
на сторінці поезії "Паралелі" ЛаВіта Віва

Там вже крапка)))

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2017-02-24 20:11:15 ],
на сторінці твору "***"

Гарно. Сумно. Талановито. Мережано

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2017-02-24 20:13:55 ],
на сторінці твору "***"

Вірш переніс мене у літні ранки настроєм

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2017-07-27 21:55:43 ],
на сторінці поезії "Я все іще про тебе мрію..." ЛаВіта Віва

Так! ) дякую! Беру! Якби Ви знади, яку величезну, неосяжну радість мені приніс цей вірш, я давно не писала, аж скучила за творчим процесом!))) дякую Вам!!!

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2017-09-21 17:11:31 ],
на сторінці твору "ЗУСТРІЧ" ЛаВіта Віва

йой!.. можливо) а можене конкретніше

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2018-09-18 11:44:47 ],
на сторінці твору "Безсилля" ЛаВіта Віва

Серго, доброго дня, не вбачаю здорового глузду у вашому коментарі крім того, що привітаимся

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2018-11-06 12:30:08 ],
на сторінці твору "***"

у кожного свої скелети у шафі, свій досвід, свій біль, через який ми розвиваємося, приходимо чи не приходимо до чогось... я вдячна Вам, землячко, за високу оцінку о розгорнутий коментар, вона для мене багато важить!
справа в тому, що "чужу біду - руками розведу" - зі сторони, коли не варишся у ситуації, легко давати поради, бути правильним, але коли опиняєшся у замкненому колі... колі людей, яких любиш, хоча ідилій нема... інша справа
прикро, що братик не народився, і ми теж тікали, і тремтіли від холоду, коли виганяв рідний батько з дому...плакали і буди биті...
тепер я точно знаю, з якими чоловіками мені не жити ні дня) уроки були наглядні, хоча люблю свого татка і маму, молю Бога про їх довголіття і здоров*я у благості щодня, чого і Вам, моя щира, бажаю

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2018-11-07 11:17:18 ],
на сторінці твору "***"

Доброго часу доби,назву "Курва" можна було б змінити на "Вільна" у сенсі сприйняття чужих думок, але, здається, у мене це вже десь було...) дякую

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2018-11-07 11:18:45 ],
на сторінці твору "***"

Вітаю, був колись у мене один знайомий хороший і талановитий, він мені теж сюди "няв-няв" писав, якщо це Ви, то моя поштова адреса не змінилася, буду рада листові )

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2018-11-07 23:26:43 ],
на сторінці твору "***"

у кожного свої скелети у шафі, свій досвід, свій біль, через який ми розвиваємося, приходимо чи не приходимо до чогось... я вдячна Вам, землячко, за високу оцінку та розгорнутий коментар, вона для мене багато важить!
справа в тому, що "чужу біду - руками розведу" - зі сторони, коли не варишся у ситуації, легко давати поради, бути правильним, але коли опиняєшся у замкненому колі... колі людей, яких любиш, хоча ідилій нема... інша справа
прикро, що братик не народився, співчуваю... і ми теж тікали, і тремтіли від холоду, коли виганяв рідний батько з дому, коли злився...плакали і були биті...
тепер я точно знаю, з якими чоловіками мені не жити ні дня) уроки були наглядні, хоча люблю свого татка і маму, молю Бога про їх довголіття і здоров*я у благості щодня, чого і Вам, моя щира, бажаю

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2018-11-07 23:26:59 ],
на сторінці твору "***"

у кожного свої скелети у шафі, свій досвід, свій біль, через який ми розвиваємося, приходимо чи не приходимо до чогось... я вдячна Вам, землячко, за високу оцінку та розгорнутий коментар, вона для мене багато важить!
справа в тому, що "чужу біду - руками розведу" - зі сторони, коли не варишся у ситуації, легко давати поради, бути правильним, але коли опиняєшся у замкненому колі... колі людей, яких любиш, хоча ідилій нема... інша справа
прикро, що братик не народився, співчуваю... і ми теж тікали, і тремтіли від холоду, коли виганяв рідний батько з дому, коли злився...плакали і були биті...
тепер я точно знаю, з якими чоловіками мені не жити ні дня) уроки були наглядні, хоча люблю свого татка і маму, молю Бога про їх довголіття і здоров*я у благості щодня, чого і Вам, моя щира, бажаю

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2019-01-04 21:49:40 ],
на сторінці твору "настроєве" ЛаВіта Віва

Як відчувалося, так і написалося, без редагувань) прямо і чесно

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2019-01-28 12:47:42 ],
на сторінці твору "coup de foudre" ЛаВіта Віва

Літо закінчилося. Потім був рік підготовки до школи. Інна і раніше знала літери і цифри, бо вдома з мамою і бабусею у селі таки вчила грамоти. Розпочалася школа. У класі було багато дівчаток і хлопчиків, Інні було цікаво знайомитися з новими ровесниками. Час від часу дітлахів пересаджували, змінюючи місце. Через кілька років вчителька пересаджувала учнів, і Інні випало сидіти поряд Сергійка. Це вона вперше сиділа з хлопчиком за партою. І якщо раніше вони з Світланою – сусідкою по парті і подругою, могли весело проводити час на перервах – обмінювалися новинами, пригощали одна одну смаколиками, приготованими мамами дівчаткам у школу, стрибати у резинку, на скакалці чи грали у м'яча...то до Сергійка довелося звикати...він не носив з дому смаколики, але купував у шкільному буфеті пиріжки і тістечка, навіть пригощав Інну деколи. Він колекціонував наклейки з жуйки «Турбо», продавав і обмінював їх у подібних шкільних колекціонерів. Нерідко просив списати домашку, але Інна зважила, що Свєтка списувала частіше. Загалом Сергій був нормальним хлопцем. Одного дня вчителька оголосила про те, що у класі буде відзначатися день іменинника. Це буде свято, на якому поздоровлятимуть однокласники осінніх іменинників – спеціально заздалегідь запланований восени день, зимових – взимку, а весняних – навесні. Передбачалася розважальна частина з конкурсами, солодкий стіл і дискотека. А також святкування у межах класу дня Захисника Вітчизни і Восьмого березня.
Сергійко прийшов додому схвильований, напередодні святкування дня Восьмого березня зібрав старанно прикраси мами і старшої сестри, і наступного дня, перед виходом до школи, вирішив спитати маму, чи не проти вона того, аби він подарував оті всі прикраси Інні, адже вона йому дуже сильно подобається. Мама Сергійка була проти, бо прикраси були із золота, натомість хлопця переконала, що дарувати такі речі дівчинці зарано, і запропонувала польський набір біжутерії, новенький і гарний, Інна із захопленням приймала подарунок. Сергійко був уважним, ніколи не ображав Інну, але про його почуття симпатії дівчинка навіть не здогадувалася.
Проте Бориса-двієчника витримати було неможливо. Він щоразу старався заявити про себе, то намагався поставити підніжку, то підкладав на стілець Інни кнопки, то скуб жартома за кіски. Борис був задиракуватим двієчником з « гальорки». Нечупара, розхристаний і готовий будь-якого моменту дати на горіхи, він симпатизував Інні. На сміх піднімав ставлення Сергійка до дівчини. Робив усілякі неприємнощі. Інні він не подобався, бо був грубим і нерідко вживав слова «матюки». Таким чином він хотів показати, що він дорослий і нікого не боїться. Інна одного разу навіть відвісила йому ляпаса, аби провчити. Борис затаїв злість. Тепер жага помсти і любові змішалися в одне.
Борис всіляко намагався зашкодити Інні, він ховав її зошити, коли вона виходила на перерву, оббріхував, складав плітки, підкараулював Сергійка, щоб теж з нього познущатися. Інна не здавалася. Вона сміливо давала відсіч Борисові. У бійки не влізала, але словом могла поставити задиракуватого парубка на місце. Роки йшли. Хлопці почали думати про поцілунки з дівчатами, хоча ще були школярами. Борис навчився пити і палити, був грозою місцевих.
Одного разу він набрався сміливості, і в нетверезому стані схопив Інну на руку на шкільній дискотеці.
- Ходімо, потанцюємо, крихітко, - шарпнув дівчину за руку.
- Іди геть! – відсахнулася Інна.
- Не зрозумів, ти що, мені відмовляєш у танці? – очі Бориса округлилися від здивування. Лице пашіло перегаром.
- Фу! Відчепися, - Інна вирвалася з рук нетверезого і нахабного однокласника.
Він стояв спантеличений, якусь хвилю, потім вибрався на сцену і вихопив мікрофон у ведучого вечора і ді-джея за сумісництвом.
-Іннка, я тебе кохаю з першого класу! - його зізнання звучало відчайдушно. Чого-чого, а отакого номеру не очікував від задиракуватого Бориса ніхто.
Борису було невтямки, що отой весь «бруд» Інні не подобався – ані сумнівні компанії, ані випивка з куривом, ані матюки.
Інні подобалися цікаві і інтелігентні хлопці, а не малоосвічені бандюки місцевого пошибу.
З Сергійком життя набувало інакших барв, ось він пригостив тістечком, ось приніс цікавий кольоровий журнал про космос, і вони разом його роздивлялися під час великої перерви. ось він подарував квіти –невеличкий букетик, просто так, без приводу.
Від Бориса ж можна було очікувати хіба що підлості і негараздів.
Він переслідував Інну і дражнився, після отого прилюдного зізнання ніби з ланцюга зірвався. нерідко дівчина плакала після школи вдома в подушку від витівок задиракуватого Бориса. Але не на людях. На людях вона була тверда, як скеля. І могла дати здачі.
Після школи їхні шляхи розійшлися.
Інна поїхала до великого міста, здобувати освіту лікаря. Вивчилася, і працювала у госпіталі. В один із вересневих днів до відділення потрапив пацієнт, він був з «нулів», дівчина лікувала бійця, і поневолі закохалася. Вони часто говорили, коли Інні випадало чергувати.

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2019-01-29 09:30:13 ],
на сторінці твору "***"

Доброго дня, дякую за увагу і правки.

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2019-01-30 10:30:54 ],
на сторінці твору "***"

рада тобі, так, то про сучасність, що за редактор - прошу поради)

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2019-01-30 20:43:23 ],
на сторінці твору "***"

Столиця Київ. Радіо - це не застарілий варіант зовсім. Була у Княжичах, тепер часто там буваю

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2019-01-31 23:27:04 ],
на сторінці твору "***"

Так цікаво, образно і смішно)

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2019-02-02 16:26:51 ],
на сторінці поезії "З одного тіста ми" ЛаВіта Віва

Привіт. Вдяна тобі. Виправила. Чекаю коментар на повну версію "coup de foudre"

Коментатор Віва ЛаВіта, [ 2020-07-23 12:16:31 ],
на сторінці твору "***"

всеоохоплююче і на злобу дня, вірш, зумовлений думками вимог буденності, дякую за актуальність і стильне оформлення

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?